zusulМільярди, що не надходять до бюджету, кордони практично паралізовані гігантськими кілометровими чергами і сотні тисяч водіїв, які їздять на авто з іноземними номерами.
Автомобілісти вміло використовують міжнародне законодавство, щоб не поповнювати державну казну.
Так, в Україні і Республіці Молдова процвітають сірі схеми імпорту іномарок. Тим часом у сусідній європейській країні процвітає імперія “рішал”, яких можна зустріти у відділах реєстрації авто. Вони працюють нелегально, особливо не ховаючись pеєструють на себе по кілька тисяч іномарок, і дуже не люблять камер. Польська влада, “рішал” чомусь вперто не помічає. І теж, ну дуже не любить журналістів. У долі – всі.

Журналісти порахували скільки втрачають дві держави в цій ситуацій, вивчили всю таємницю ввезення іномарок, реєстрували в Польщі автомобілі на “рішал” і уклали угоду на кордоні.

Доба в черзі
На українсько-польському кордоні, прикордонному переході Рава-Руська на Львівщині – кілометрові черги. Це – звичайне явище. Якщо ви їдете у відрядження або зібралися в Європу – можете простояти на цьому кордоні більше доби. На інших пунктах пропуску ситуація ще гірша.
Начальник місцевого митного поста у всьому звинувачує нечистих на руку автолюбителів. “Транспортні засоби на польській реєстрації в основному створюють у нас черги. За цей місяць ми проводили статистику: 50% транспортних засобів переміщуються в режимі транзит “, – говорить Орест Кобрин.
Винахідливі українці придумали досить просту і банальну схему, як використовувати міжнародне законодавство для власних потреб. Йдеться про Стамбульську Конвенцію.
“Її, на мій погляд, зловживаючи певними моментами, певними правами почали використовувати деякі з громадян нашої країни”, – переконаний правозахисник Роман Куровець.
Держави, які ратифікували цю міжнародну угоду дозволяють перебувати на своїй території автомобілям з іноземною реєстрацією. Простими словами – в Україні без проблем можна їздити на таких машинах і нічого не платити.
Але правозахисник пояснює, що такий механізм, спочатку, був продуманий зовсім не для умільців. “Дається право для дипломатів, іноземних представництв або бізнес-структур”, – підкреслює Куровець.
Невже черги на кордоні України з Європою створюють іноземці? Зовсім ні. Це українці, які їздять, наприклад, на польських номерах. Схема виглядає дуже просто. Ви купуєте за кордоном автомобіль. Знаходите іноземця, який погодиться бути співвласником машини. Реєструєте авто закордоном і їздите на іноземних номерах. А все для того, щоб не платити грошей за розмитнення і податки.
А ось що цікаво – митники навіть прекрасно знають про цю простеньку схему. “Основний спосіб ухилення від сплати податків – це ввезення транспортних засобів на іноземній реєстрації. Громадянин оформляється як співвласник за кордоном, і ввозить авто в режимі транзит “, – описує схему начальник Львівської митниці Левко Прокіпчук.
У цій схемі є одна важлива деталь – на такому авто потрібно кожні 5-10 днів виїжджати з країни. “Ми аналізували за чотири місяці цього року. У нас виходило 30000 транспортних засобів перетинало. В межах Львівської області. А якщо підрахувати – то вони перетнули кордон за 4 місяці десь в районі 480 тисяч разів “, – дивиться в документи митний начальник.
За найскромнішими підрахунками український бюджет від такої схеми недоотримав мільярди гривень. Але у водіїв машин з польськими номерами – свої аргументи. Мовляв, занадто високі мита і податки, щоб поставити авто на українську реєстрацію.
Богдан їздить на іноземній реєстрації більше чотирьох років: “Ну як? Дешева машина, дешевше купити. Така як у мене, вартує, наприклад тисячу доларів. А у нас треба заплатити 4000. Є різниця”.
Водії кажуть, що готові платити податки і мита – але не такі космічні, як зараз.
Володимир кожні 5 днів на кордоні простоює по кілька десятків годин. “Візьміть Європу, наприклад перегнали там машину з Італії на Польщу, через Німеччину. Якщо там вони платять 100 доларів, наприклад, мита, а у нас 1000 або 1500, або 2000″, – пояснює свої дії хлопець.
До недавнього часу така ж схема діяла в Молдові, де, як не дивно, водії з автомобілями зареєстрованими за кордоном, навіть не мали якихось зобов’язань, щоб періодично залишати територію Республіки Молдова.
Те, що в цих умовах, реєстрація молдавських машин за межами Республіки Молдова перетворилася на справжню індустрію, визнає навіть колишній голова парламентського комітету з економіки, бюджету та фінансів в Молдові, В’ячеслав Іоніце.
“Сприятливі умови для ненадходжень до державного бюджету, виходячи з намірів, були створені в 2012 році. Тоді молдавські громадяни, які приїздили в країну тимчасово, з машинами на іноземних номерах, повинні були залишити заставу в розмірі мита. Таким чином, якщо молдавани прийшли святкувати Великдень в Республіці Молдова вони повинні були залишити на митниці сотні або навіть тисячі євро. Вони зазвичай приїздили з валютою, але заставу повинні бути залишити в леях. При обміні вони втрачали знову гроші і це було нормально. Тоді, напередодні Великодня, ми вирішили скасувати зобов’язання застави. Так, звільнивши молдаван від оплати застави, відкрили дверцята і для недобросовісних громадян, які побачили цю можливість привезти в Молдову машини без сплати мита “, – говорить В’ячеслав Іоніце.
Колишній чиновник визнає, що, в якийсь момент, явище вийшло з-під контролю. “Після зняття обов’язку надання застави, протягом кількох наступних днів, десятки тисяч автомобілів були імпортовані, стверджуючи, що це молдовани приїздять додому на свята. Була створена ціла індустрія імпортних автомобілів з країн Балтії і Болгарії “, – додав Іоніце.
Проте, в грудні 2016 року, саме в той період, в якому журналісти, документували цей матеріал, в Парламенті Республіки Молдова прийняли законодавчі зміни. Так, був введений термін в 180 днів в році, протягом якого автомобілі з іноземними номерами можуть пересуватися по Молдові без імпортних мит. Протягом більш тривалого періоду, по території РМ, матимуть право пересуватися тільки автомобілі, ввезені в країну особами, що проживають за кордоном, при наявності посвідчення водія в країні, де вони проживають, та за умови оплати віньєтки 180 євро кожні 180 днів перебування автомобіля в Молдові.
Зареєстрованих авто більше, ніж місцевих жителів
Вирушаємо в Польщу, щоб на власні очі побачити, як працюють посередники. Польські журналісти не один місяць досліджують ці тіньові схеми. Одна з них, Беата Олеярка з міста Пшеворськ. Дівчина цікавиться темами, які стосуються бюджетних грошей і діяльності польських чиновників.
Темою реєстрації автомобілів Беата зайнялася на численні прохання читачів. Беату турбує, що імперія польських “рішал” працює в тіні.
Беата встановила, що один із спритників отримує від українців за свої послуги по 400 євро.
-І таких бариг – хоч греблю гати. – Вони не платять ні копійки в нашу податкову службу і цей злочин, тому що в такій ситуації поляки залишаються в програші, — обурюється Беата Олеярка.
“Це абсурд, коли хтось один є співвласником двох тисяч машин, по суті справжнього флоту. Але при цьому – він безробітний. Це скандал. Такі люди офіційно – безробітні, а насправді приходять в комунікаційні офіси і кожен день реєструють автомобілі, беруть за це по-різному. Все залежить від людини – на цьому ринку є конкуренція “, – пояснює таємницю журналістка.
“Я робила матеріал про людину, яка брала по 400 євро за реєстрацію одного автомобіля. Він робить це кілька разів на тиждень і, звичайно, дуже добре заробляв. Але при цьому він не заплатив жодного злотого податків “.
Заради експерименту ми спробуємо поставити авто на польські номери і подивимося як працюють місцеві ділки.

Сусіднє з Україною Підкарпатське воєводство відоме на весь світ завдяки місту Ланцут. Тутешній замок Потоцьких, одна з найбільших в Європі колекцій карет, приваблюють, і українських туристів. Але зовсім не історичні пам’ятки лідирують за кількістю залучення іноземних гостей.
У невеликих містечках Пшеворськ, Любачов і Ярослав немає таких видатних пам’яток архітектури як в Ланцуті. Однак, українців і навіть молдаванів сюди приїжджає в рази більше – на польські автомобільні базари.
“Це автомобіль моєї дружини, а продаємо українцю, він шукає собі машину”, – показує свій автокоміс Марек з Любачова.
Біля нього крутиться молодий хлопець. Це Святослав з України. Він переганяє під замовлення машини. Приїхав з напарниками і шукає в Польщі новий БМВ, для клієнта.
“Ми натрапили на цей автокоміс. Тут звичайно дешевше набагато ніж у нас, і варто купувати, тільки те, що одне – перетинати кордон “, – прикидається до автомобіля Святослав.
Водій каже – мовляв, тут ще дорого, якщо від’їхати подалі від кордону, можна заощадити навіть більше. “Ближче до Німеччини, вони там дешевше”.
У польських продавців є своя постійна клієнтура українських перегонщиків. Їм навіть роблять знижки.
“Цю машину віддаю хлопцям з України за 450 доларів”, – хвалиться Марек.
Продавець розповідає, що разом з напарником приганяє сюди машини, а українці їх розбирають, як гарячі пиріжки.
“Наприклад, це ML. Власник – мій колега Павло, запрошую українців купити такий автомобіль”.
Такі автокоміси – автобазари розкидані по всій території Польщі – аж до німецького кордону. Тут авто можна купити вдвічі, а то і в тричі дешевше ніж в Україні або в Молдові.
Далі – справа за реєстрацією.
У прикордонному з Україною Підкарпатському воєводстві, це можна зробити практично скрізь. У так званих відділах комунікаційних – аналогах українських МРЕВ – “рішали” на кожному кроці. Наприклад, в Пшеворськ. Що ж, йдемо в гості.
“Рішали” біжать марафон
Без проблем знаходимо “рішал”. Підходимо під виглядом клієнтів, фото-оператор разом з журналістом фіксують всі розмови на приховані камери.
“Я реєструю. Зачекайте “, – говорить Анджей Чіхонь, який ходить коридорами по державній установі, як по своїй власній фірмі. Його тут знають усі працівники, він час від часу забігає в кабінет начальника. З усіма привітний, жартує і розповідає анекдоти.
– Де почекати, На вулиці? –
– Тут чекайте. А у вас документи на автомобіль при собі?
– Так, внизу.
– Так принесіть документи і реєстраційні таблиці
– Ви розумієте українську?
– Розумію тебе дуже добре
Прямо в приміщенні державної структури, польські рішали працюють відкрито і не криючись.
– Як довго чекати?
– 15 хвилин
– Що треба?
– 500 злотих, а страховка?
– Не знаю
– А страховка у вашої дружини?
– Так, жінка вам розповість ”
Якихось три з половиною тисячі гривень – і у вас польські номера.
– Пане Анджей, а там точно ніяких не буде проблем? –
– А які можуть бути проблеми? Я ж тобі пояснюю, що я цим займаюся вже 10 років.
– І є якісь ще авто на вас зареєстровані?
– Ось зараз зареєстровані ті ж номери, хочу поставити. Вісім штук іноді вашим (українцям) реєструю.
Коли журналісти надали посвідчення, посередники стали вести себе агресивно, а потім просто зникли з поля зору. Даремно журналіст бігав за Андрієм. Той відмовлявся йти на контакт.
“Відійди від мене”, – все що вдалося витягнути з Анджея.

-ПАН Анджей, я журналіст з України, мене звуть Тарас Зозулінський –
– О ні, ні! – З злісним видом Анджей Чіхонь починає закривати об’єктив фото-оператора.
– Приберіть руки, ми працюємо, один коментар!
– До побачення!-
– Приберіть руки, пан Анджей. Послухайте, ми в публічному місці і ви перешкоджаєте роботі журналістів, порушуєте польський закон, прошу відійти. Пан Анджей, прошу зачекати! –

“О, наступний х … й”
А ось у відділі комунікації іншого міста – Ярослава, такий потік бажаючих, що тільки гроші встигай рахувати.
Підходимо до самого ділового. Він представляється Артуром Кшічінскім.
– Буде перукарня, а далі страхування. І там моя жінка сидить. Юстина. Дай їй документи-
– І потім можна зареєструвати, але у нас ніяких проблем не буде? –
– Чи не буде ніяких проблем? Я давно реєструю. У тебе буде ось такий талон. Я буду тут вписаний, а ти тут, бачиш, як той українець. –
Звичайний сімейний бізнес – чоловіки реєструють, дружини – продають страховки.
– Все тобі моя жінка розповість. Вона готує документи, а я реєструю –
– А скільки грошей? –
– 500 злотих за все.
Чоловік не приховує – займається цим багато років. А ось що він буде говорити, коли дізнається, хто ми насправді?
– Мене Тарас Зозулінський звуть, я журналіст з України, хотів у Вас отримати коментар, для чого Ви реєструєте на себе машини українців? –
– О! Наступний х … й! –
В цей же час, інший чоловіка, який сидів по сусідству, тільки-но побачивши камеру відразу ховається. Це той самий Кшиштоф Блок, про якого багато писали польські журналісти. Він і далі при справі.
Артур Кшічінскій: – Тут написано: реєстрація іноземних совладельцев-
– Я розумію-
– Ну якщо ти розумієш, то для чого ти зі мною говориш? –
– За нашими документами, Ви є співвласником величезної кількості автомобілів-
– Це не тільки я –
– Не тільки Ви? –
– Звичайно-
– Але нам сказали, що в Ярославі – тільки Ви –
– Тут таких. . . Більше десяти. –
-Ви Це робите нелегально, неофіційно? –
– Я не знаю, офіційно чи ні. А як я повинен це робити офіційно? Скажи, як я повинен робити це офіційно? –
– Українці, які їздять з польською реєстрацією, де співвласник Ви, вони порушують український закон, вони не платять мита і податки в бюджет –
– Те що вони не платять – мене не стосується –

– Але ви на цьому заробляєте гроші! –
– І нехай не платять –
Але чому на діяльність торгашів не реагують органи влади. Наприклад, керівники податкової?
Ми звернулися до них. Начальник податкової староства Ярослава, Гжегош Пешко почав розмова з крику:
– Без камери, Ви заходите, але без оператора –
– Але ми хотіли у Вас отримати коментар. Я Вам написав листа і не розумію чому Ви відмовляєтеся –
– Будь ласка, заходь –
– Можна? –
– Без камери –
– Так скажіть нам, що Ви не хочете нічого коментувати –
– Я Вам скажу так, у мене немає повноважень і влади давати Вам інформацію –
Відповіді не домоглися й від керівників відділів комунікаційних.
Наприклад в старостві Пшеворськ, нaчальник відділу комунікаційного Томаш Котлинський, побачивши нас відразу спішно починає вдягатися. Чиновник, ну дуже не хоче говорити про поляків, які тисячами реєструють машини.
– Тільки вимкніть зараз камеру. Проблема у тому, що в цю хвилину я зайнятий, йду до старости-
– Одне питання, дуже швидко –
– Так, знаю, але це не проблема. У нас є спеціальна постанова нашого міністерства. Це така реєстрація в Ярославі, Перемишлі, Любачеві і в околицях. З цим у нас немає ніяких проблем –
– Але як один поляк може мати на себе зареєстрованих сто, двісті, тисячу машин?
– Ось так може. –
А ось його колега з іншого міста – начальник відділу комунікації Любачева – Ян Беднарчик, взагалі здається, ну дуже буйний чоловік.
– Я журналіст зі Львова –
– Я з журналістами не розмовляю –
– Чому? –
– У мене немає потреби –
– Я розумію, але жителі України і Польщі хочуть дізнатися відповіді на наші запитання –
– Ні –
Виявляється, польські чиновники, в пікантних темах – ще крутіше українських будуть.

– Ви так зайшли нахабно, зі мною не домовлялися, а я повинен дещо вирішувати, працювати, а ви тут прийшли –
-Я Розумію, але Ви ж на роботі –
– Ні ні! –
– Але Ви працюєте за гроші платників податків, для яких ми і робимо цей матеріал –
Але і тут роблять вигляд, що ні сном, ні духом “не знають” про митні схеми.
– Це порушення польського законодавства, тому що ці жителі Польщі беруть за це гроші –
– Ні, так що Ви, ми цього не знаємо, як беруть? –
Так і не погодившись відповісти на наші запитання, Ян Беднарчик відправив нас до свого боса, другої людини після керівника староства Любачева – начальника секретаріату. Але з цим чиновником розмова видалася ще коротша. Хоча ми заздалегідь повідомляли про інтерв’ю.
– З якого питання? Будь ласка, покажіть документи. У нас немає згоди! Немає нашого голови –
– А для чого його згоду? Ми писали звернення від редакції –
– Ні, ми нічого не отримували. Ні, прошу залишити будівлю. Кінець –

Точно так само був не радий нашому приходу ще один чиновник – начальник відділу комунікаційного староства Ярослав.

– Прошу вимкнути камеру і не знімати … У мене немає повноважень щось говорити. Ви ж не працюєте в польській газеті. Якби я мав дозвіл від старости, я б з Вами говорив, – каже Вацлав Школа.
– Чому, Ви ж керівник, публічна особа, Ви на службі –
– Де це таке є? У нас все інакше. Я дзвоню старості –
Начальник набирає номер свого шефа.
– Угу-угу, добре. Дякую. Добре. – Вибачте, це не до мене. Домовляйтеся з старостою. –
Звичайно, ми зателефонували старості Ярослава, Тадеушу Хшану, але він не став з нами говорити – мовляв зайнятий і взагалі у відрядженні.
Далі – більше. Коли наші журналісти знімали, як один з “рішал” – Кшиштоф Блок реєструє на себе чергову машину, працівник відділу комунікаційного просто вигнав знімальну групу з громадського місця.
– Закон каже, що це офіційно можна знімати, чому Ви нам забороняєте? Чому не дозволяєте? –
– Тому що я не згоден щоб Ви мене –
– Але ми ж не Вас –
– Я бачив, я бачив що ви знімаєте –
– А ким Ви тут працюєте? –
– Дякуємо –

Що цікаво, що і в поліції про цю схему прекрасно знають.
-Якщо мова йде про спільну реєстрації жителями України та Польщі машин на польські номера, необхідно підкреслити, що на території Ярославського округу приписи допускають таку процедуру -, сказали нам у поліції Марта Галушка, прес офіцер.
Тобто можна бути співвласником тисяч машин, законно.

Ну, може хоча б Кшиштоф Блок нам що та й розповість? Ми знову повертаємося до відділу комунікації староства Ярослав. Розлючений питаннями, Кшиштоф починає ламати камеру, вириває у здивованого журналіста посвідчення і документи
– Я журналіст –
– Слухай, зі своїми фільмами! –
– Прошу не чіпати камеру, тому що викличемо поліцію –
– Я тобі зараз викличу! –
– Ви можете нам дати коментар? –
– Мене не цікавлять ніякі коментарі!
– Віддайте, будь ласка, наші документи, ми зараз зателефонуємо в поліцію! –
– Зараз! – …

У чому вигода? У мільярдах

Є й інше пояснення процвітання могутньої імперії ““рішал” – фінансова вигода польської влади від реєстрації автомобілів. Гроші, які йдуть в каси відділів комунікаційних.
За підрахунками самих активістів організації “ЗАВТРА”, в Україні може перебувати до 1 мільйона машин на іноземній реєстрації.
Але навіть якщо розглядати набагато менші цифри, і відкинути авто на номерах інших країн – нехай в середньому отримаємо цифру в 500 тисяч машин на польській реєстрації.
Зареєструвати авто в Польщі коштує 200 злотих.
Нехитрі підрахунки показують, що українці тільки за реєстрацію могли заплатити в польський бюджет – 100 мільйонів злотих – або 680 млн гривень. Але і це не все.
Рахуємо далі. Річна страховка в середньому коштує 700 злотих. Множимо на можливу кількість авто – 500 тисяч – 350 мільйонів злотих, або 2 мільярди 380 мільйонів гривень. І зауважте – остання сума – це надходження польським страховикам тільки в рік.
Плюс – щороку з машини – 100 злотих за техогляд – разом ще – 50 мільйонів злотих – або 340 мільйонів гривень на рік.

Пригнати авто на “Коня”
Кишинів недавно ухвалив законодавчі поправки, які передбачають введення терміну тільки 180 днів в році, протягом яких автомобілі з іноземними номерами можуть переміщатися по Молдові без сплати імпортних мит. Потім, право знаходитися на території Республіки Молдова, протягом більш тривалого періоду, матимуть тільки автомобілі, ввезені особами, що проживають за кордоном, при наявності посвідчення водія в країні, де вони проживають, і за умови оплати віньєтки 180 євро кожні 180 днів перебування автомобіля в Молдові .
Таким чином, проблема ухилення від сплати податків до державного бюджету Республіки Молдова може бути вирішена, а заслуги ніби як приписуються нинішньому уряду. Проте, молдовська влада швидше за все не взяла до рахунку схему, яка вже працює в Україні. Виявляється, можна взагалі не їздити за кордон і, як раніше, їздити цілий рік на машині з іноземними номерами.
Левко Прокіпчук, начальник Львівської митниці посвячує нас в деталі: “На машині в Україну в’їзджає іноземець. А далі передає автомобіль в користування українцю”.
Правозахисник Юрій Танасійчук часто буває за кордоном і не раз спостерігав як це працює: “Українці користуються послугами іноземця, це як правило соціально низькі верстви населення. За такий в’їзд сплачується від 50 до 120 доларів, і іноземець сідає і провозить автомобіль в Україну”.
За деталями, журналісти знову відправляються до Польщі. Прикордонне містечко Медика – відразу за шлагбаумом польських прикордонників. І хоч це вже не Україна, вивіски магазинів та оголошення тут українською. В якійсь сотні метрів від кордону процвітає бізнес. Наші перевізники сигарет і горілки пропонують товар на будь-який смак.
Але нам потрібно дещо інше. Підходимо до паркувальників, охоронців, запитуємо у продавців. Ми шукаємо тих, хто організує нам переправлення машини з іноземцем – щоб на рік.
Через кілька хвилин нам вказують на непримітну піцерію. Мовляв – там допоможуть.
З-за рогу приміщення наших журналістів гукнув непримітний на вигляд хлопець. Людина в темі – він знає скільки і кому потрібно замазати. Для того, щоб підвищити свій авторитет в очах, Богдан, так представився молодий чоловік, розповідає нюанси бізнесу.
– Зараз на цей перехід люди так не заїжджають. Зараз нікого не знайдеш. Заїжджають через Словаччину в Закарпатті. Дивись, яка ситуація. Я тобі можу закрити це питання за 400 – 450 доларів. Машина заїде на словака, на європейця, ти побачиш хто буде сидіти в машині. –
– А скільки треба дати? –
– На Українській стороні? Щоб без довіреності заїхав: 100 гривень-прикордонник, 200 гривень-паспортист, 200 гривень-контрик і 400 гривень митник.
– Шегині. Це кордон, через який заїжджали 70 відсотків машин, які їздять по Україні зараз… Я з тобою сідаю, їдемо на Закарпаття, в Закарпатті ми заїжджаємо з української сторони. Ти заїжджаєш на нейтральну.
Садимо “коня” – таких людей, вибачте за слово, “кіньми” називають. Словак, венгер, молдаван – там їх багато. Ну на європейський паспорт – вам все одно, – підсумовує Богдан.

Власники автомобілів на іноземній реєстрації – проти

В Україні автомобілісти, які не хочуть розмитнювати автомобілі і платити офіційні збори об’єдналися в громадську організацію з промовистою назвою “Західно-українська асоціація власників транзитних авто”.
На Львівщині її координує Роман Тузяк: “Ми бачимо тільки один вихід – легалізація таких автомобілів, узаконення”.
Активіст вважає, що суми розмитнення і податків потрібно знизити в кілька разів. “Якщо взяти цю суму і розбити – ви зможете їздити на пересічку з Львова в Європу, за ці гроші 10 років”, – обурюється Роман.
У той же час активіст не приховує – з автомобілями на польських номерах багато неузгодженостей. “Є дуже багато аварій, в яких беруть участь автомобілі на іноземній реєстрації. Це дуже небезпечно – в такому випадку просто дуже важко знайти, якщо там водій з місця події зникне. Важко знайти, хто керував цим автомобілем, так як по митній базі автомобіль буде світитися як ввезений громадянином іншої держави “, – аналізує Роман.
Колега Тузяка, Станіслав Бучацький курує діяльність організації “ЗАВТРА” в Івано-Франківській області. Він стверджує – українці їздять на машинах з іноземною реєстрацією і не розмитнюють автомобілі з банальної причини – немає грошей.

Сперечатися з цими аргументами важко. З іншого боку, це несправедливо по відношенню до решти автовласників. Одні, купуючи машини як за кордоном, так і в Україні, їздять з українськими номерами, справно заплативши мита і податки. Інші задешево купують машини за кордоном, але ось в український бюджет не платять ні копійки.
А тим часом, кількість автомобілів на неукраїнських номерах вражає. “Це близько 100 тисяч автомобілів які тільки офіційно їздять”, – дивлячись в підрахунки видає цифру Роман Тузяк.
Зауважте, мова йде тільки про Львівську область. У масштабах України – в рази більше.
“За різними підрахунками це може бути до одного мільйона авто”, – підсумовує активіст.
Арифметика нескладна. Якщо кількість цих авто помножити навіть на маленьку суму мит та податків – 1000 доларів, отримуємо 26 мільярдів гривень недоїмок до бюджету.
У Молдові, прикордонна поліція відмовилася повідомити нам кількість автомобілів з іноземними номерами, які в’їхали в Молдову з 2012 по теперішній час і кількість автомобілів, які знаходяться в Молдові протягом більше одного місяця. Установа послалася на технічні характеристики інтегрованої інформаційної системи, які зробили б неможливим звільнити запитувану інформацію.
Також, не вдалося отримати відповідь і від Генеральної інспекції поліції – протягом більше трьох місяців. Пізніше, по телефону, представники прес-служби установи підтвердили отримання запиту інформації, яка була перенаправлена до Національної патрульної інспекції. Тут нам дали незліченні телефонні номери, на які довгий час ніхто не відповідав, а потім сказали, що вони нічого не знають за нашим запитом.
З іншого боку, активіст з Молдови, Санду Пануш вважає, що основна проблема полягає у величезних податках, що стягуються державою при імпорті автомобілів.
“У мене є автомобіль, зареєстрований за межами країни. Чому ні? Це не є незаконним, і я вирішив зробити це, тому що в Молдові тарифи дуже високі. Це ненормально або, принаймні, нез’ясовно, особливо з урахуванням того, що Республіка Молдова не має галузі виробництва машин.
Було б зрозуміло, якщо ці податки були б для дуже дорогих автомобілів, але парадокс полягає в тому, що цього не відбувається. Наприклад, в Молдові реєстрація, страхування і т.д. машини Volkswagen Golf 2.1 TDI досягає суми 2800 євро, в той час як в Болгарії водій буде платити 38 євро.
Що стосується нових законодавчих змін, прийнятих в кінці 2016- го року, водії з іноземними номерами, які подорожують в автомобілях по території Молдови в період з 1 січня по 1 квітня 2017 року мають можливість зареєструватися зі знижкою в 70%. Ініціатива створює нерівність.
Чому відповідальний водій, який завжди платив податки повинен платити всю суму, в той час як у інших знижки? Крім того, проблеми є і у водіїв з автомобілями, які старше 10 років, та зареєстровані за межами країни. В даний час Молдова не може їх зареєструвати, і, через такі заборони, громадяни не можуть ними користуватися, “- каже Санду Пануш.
Тобто, ті самі водії, які колись отримали вигоду з прогалин в законодавстві, в кінцевому підсумку потерпають. Два водія з Республіки Молдова, які побажали залишитися анонімними, сказали нам, що посередники на імені яких вони зареєстрували автомобіль, тепер вимагають від них величезні суми грошей, щоб зняти автомобілі в їх країні з реєстрації на себе, щоб молдавські водії мали можливість зареєструвати їх в Молдові, та ще й швидко, щоб зі знижкою.
В іншому випадку, молдавський водій буде кримінально покараний, після спроби перетнути кордон, де правоохоронні органи оголосять йому про те, що він використовує в даний момент не зареєстровані номерні знаки в жодній державі.
Ця парадоксальна ситуація можлива тому, що підставна особа може в будь-який час заявити про те, що машина не функціональна, вимагаючи його зняття з обліку в його країні без інформування водія з Молдови або з України. У цих умовах будь-яке подальше використання тих номерних знаків вважається злочином.

Тарас Зозулінський (Україна), Анастасія Кукуруз (Молдова)

“Розслідування проводилося в рамках проекту« Shining a Light on Corruption in Moldova », що реалізується Центром журналістських розслідувань, і Freedom House, за підтримки уряду Норвегії”