army_menty11Збираючись розповісти кілька історій про наші правоохоронні органи я відразу стикнувся з неабиякою проблемою – зрозумів, що мені бракує слів, які можна вживати у шляхетному товаристві…

Нецензурно лаятись хочеться відразу з перших рядків, але я стримаюся і спробую, якомога культурніше, розповісти вам декілька історій про нашу міліцію і прокуратуру.
Наперед вибачаюсь за не надто класичний стиль, перепрошую – вкурвило!

Тумблер мороз
Є у військових така фраза «тумблер мороз включити». Це коли ти клеїш з себе дурня, ніби не розумієш що відбувається, а тому нічого не робиш. Наша прокуратура успішно взяла цю розробку військових на озброєння.
Особливо морозостійкими є працівники прокуратури, які відвідують суди у якості представників обвинувачення.
Ми з вами поважаємо рішення європейського суду? Рішення Європейського суду є обов’язковими до виконання в Україні? А працівнику прокуратури…Як би так сказати, щоб ви зрозуміли. Пам’ятаєте була в КВНі така мініатюру за участю Галустяна? Що сказали татари, коли напали на Русь? «Росіяни здавайтесь, нас орда». А росіяни відповіли: «А нас рать». Так от, працівників прокуратури рать.
Ну, до справи. У 2005 році до довічного ув’язнення за подвійне вбивство засуджують Віктора Замфереску. В обвинувачуваного є алібі, а в слідства немає речових доказів і обвинувачення базується на явці з повинною, яку написав Віктор Замфереску. На суді Замфереску заявляє, що міліціонери заставили його написати зізнання, застосовуючи тортури.
Пройшло десять років, і засуджений отримав рішення Європейського суду , у якому сказано. “Суд постановив, що визнання тверджень, отриманих тортурами як доказів, зробили розгляд справи несправедливим в цілому”. Європейський суд зобов’язав Україну переглянути кримінальну справу, порушену проти Віктора Замфереска.
Засуджений ще 3 роки чекав на перегляд, а коли процес розпочався, представник обвинувачення затягнув стару пісню – винен, тому що зізнався.
Європейський суд зазначив, що не можна базувати обвинувачення на показах, отриманих тортурами, але більше то немає на чому! Це означає, що людину треба випускати, платити їй компенсацію, а під суд віддавати правоохоронців, які сфабрикували справу, тобто колег по «цеху» того самого представника обвинувачення.
А ще треба шукати справжніх вбивць. По справі у якості підозрюваних проходило ще дві особи, які, у процесі слідства, стали свідками. Вони вперто не приходять в суд і прокуратура мала забезпечити їх примусову явку.
Суддя запитує представника прокуратури: «Де свідки?»
Той каже, що свідки були доставлені, тільки що були тут, але кудись поділись…
Куди поділись? Міліція стверджує, що свідків у приміщення суду не доставляла, отже прокурор відверто бреше! Перепрошую, вводить суд в оману і, можливо, прикриває справжніх вбивць.
Батько засудженого хоче потрапити на прийом до прокурора області. Ми разом з ним заходимо у прокуратуру. Нам пояснюють: «Спочатку ви маєте звернутись письмово, а якщо відповідь вас не задовільнить, вас запишуть на прийом». Батько написав – отримав відписку. Прийшов записуватись на прийом, а йому кажуть: «Записати вас на прийом до прокурора області ми не можемо. Він громадян не приймає. Можемо записати до когось з заступників». Як не приймає?!! Читаємо на сайті прокуратури: ГРАФІК прийому громадян керівництвом прокуратури Львівської області:Прокурор
Львівської області, Федик Р.Р, вівторок 10:00-13:00.
А нас рать!!!
Інша справа – обвинувачений Роман Курилас. Пам’ятаєте наметове містечко коло суду на Соборній, і напис «Свободу Роману Куриласу?» Зараз пан Курилас на свободі. Прокуратура визнала, що особа справжнього злочинця не встановлена і вимагає відправити справу на дослідування. А чи буде хтось покараний за те, що Курилас два роки провів за гратами? А тут ще цікаві обставини. Під час обшуку з квартири Романа Куриласа пропали цінні речі. В протокол їх чомусь не внесли. А ще пропала машина, яка була оформлена як речовий доказ. Суддя запитує представника прокуратури: «Де поділося авто?»Представники прокуратури розводять руками.
Віджали в людини машину і включили тумблер мороз. Я не я і дупа не моя.

Дозвіл на приїзд швидкої допомоги
Кільки днів тому довідався, що для надання побитому медичної допомоги потрібен дозвіл міліції. Ви собі можете таке уявити?
На телебаченні нецензурні слова запікують, так от Це просто пііііі, піііііі.
Пізно ввечері мені дзвонить схвильована жінка, і каже, що її чоловіка з лікарні забрали у Личаківський райвідділ міліції. В чоловіка розсічена голова, лікарі призначили томограму, а його завезли до райвідділу і навіть ліки передавати не бажають.
Приїжджаю під райвідділ. Там вже є журналістка ЗІКу Ольга Євстігнєєва. Перед райвідділом налякані родичі. В руках тримають направлення на медичне обстеження, ліки, та рецепти до них.
Родичі розповідають наступне: Юрія Лемішка, який проживає у Винниках,зранку жорстоко побили сусіди. Люди вирішили, що він збирається в них щось вкрасти. В чоловіка сапкою розсічена голова.
«Міліціонери пропонували Юрі написати на нападників заяву, і збити з них гроші. Юра відмовився, і його відпустили. Він приїхав до дому, і знепритомнів. Швидка завезла його у лікарню. Лікарі побачили що голова розсічена і повідомили у міліцію, бо процедура така. Міліція приїхала і забрала його, бо ті, що його били вже заяву написали. Напевно їм також запропонували грошей заробити», – розповідає дружина Галя.
Адвоката в затриманого не було, ліки йому передавати дійсно відмовлялися. А налякану дружину ще й розвели на гроші. З райвідділу вийшов міліціонер, який, поспівчував її горю і запропонував домовитись з колегами, щоб ліки передали – за 150 гривень. Взяв гроші, зайшов у райвідділ і більше не виходив.
Ми з Ольгою спробували зустрітись з слідчим, але черговий відмовився його кликати заявивши: «Якщо ви преса, то всі запитання до прес-служби».
Дружина затриманого казала, що йому було дуже погано і дзвонила у швидку, але там їй відповіли, що у райвідділ не поїдуть, бо міліція їм не дозволяє!
Як міліція може заборонити медикам оглянути травмованого? Ми з Ольгою не повірили і самі подзвонили у 03. Нам відповіли, що дійсно не поїдуть поки міліція не дозволить.
«Ви розумієте, ми приїдемо, а вони нас просто не пустять. Таке вже бувало. Швидка поїде марно, а за той час можна іншим людям допомогти» – пояснила нам диспетчер.
Ми вмовили диспетчера подзвонити у райвідділ, не розриваючи з нами зв’язку. Почули, що черговий, на прізвище Арджаєв, чи Арджоєв (було погано чути) заявив диспетчеру, що затриманий медичної допомоги не потребує.
Прийшлося у такій пізній годині дзвонити до керівника львівської обласної міліції – Дмитра Дмитровича Загарії.
Я надзвичайно вдячний пану Загарії, що він навіть у ночі бере в журналістів слухавку. Дмитро Дмитрович подзвонив у райвідділ і до нас все ж-таки вийшов слідчий. Прізвища свого він не назвав, натомість теж запевнив: «Медична допомога затриманому непотрібна». Почувши таку заяву я запитав, чи немає, часом, в слідчого медичної освіти.
З’ясував, що немає, дістав листок паперу, ручку, та запропонував правоохоронцю написати наступне: «Я, такий-то, беру на себе всю відповідальність за стан здоров’я затриманого, і буду відповідати, якщо затриманий помре, або стан його погіршиться».
Лише після цього, та нашої обіцянки знову подзвонити Загарії, міліція дозволила швидкій приїхати, та оглянути людину.
Свої дії міліціонери виправдовували, тим, що затриманий вже судимий, нічого йому не буде, і взагалі він всі Винники тероризує.
Шляк би вас трафив. Якщо людина у була засуджена, так з нею все, що забажається можна робити? Винен – проведіть розслідування, та покарайте, але по закону!!!
Зараз Юрій лемішко знаходиться у лікарні.

Вибіркове реагування
На перший погляд остання історія не настільки страшна, як попередні, але і вона заслуговує на увагу. Всім відомо про скандал з будинком, у якому проживає син директора департаменту містобудування ЛМР Андрія Павліва.
Я вже писав, що справа з будинком надзвичайно марудна. Син Андрія Павліва Петро-Марко має всі необхідні документи, і триває суд, який має визначити, чи ці документи отримані правомірно. Декілька сусідів не згідна з тим, що сім’я Павліва перебудовує під помешкання частину горища. В той же час, ці самі сусіди спокійно і взагалі без будь яких документів провели перепланування своїх квартир, користуються незаконно збудованими гаражами у подвір’ї. Я, як і багато інших журналістів, збирався писати про Павліва розгромний матеріал. Чиновник незаконно щось там перебудовує! Ура! Жирна сенсація. Але поспілкувався з борцями за пам’ятку архітектури і з’ясував, що справа не чиста. Обурені сусіди, говорять про захист історичної спадщини, але, коли мова іде про виправлення вчинених ними прибудов та перебудов, втрачають до спілкування з журналістом будь який інтерес. Вони радо виступають на мітингах, а представникам державної архітектурно-будівельної інспекції відмовляються відкривати двері.
Як на мене, не можна відстоювати свою правоту вибірково. Бажаєте зберегти пам’ятку архітектури – то будьте добрі всі діяти по закону І Павлів, і решта сусідів. А то виходить, що йому не можна, бо він чиновник, а вам можна, тому що ви офіційних посад не маєте.
Тут хочу наголосити читачам на тому факті, що серед сусідів Петра-Марка Павліва злиденних інвалідів та сиріт немає. Всі солідні, забезпечені люди, з зв’язками та положенням у суспільстві.
А нещодавно стався цікавий інцидент. Сусіди сокирою вирубали двері у ту частину стриху, яку вони вважають своєю власністю, і яка, за документами, є приватним житлом Петра-Марка Павліва.
Уявіть, ви маєте документи на квартиру, а я вирішив, що вони зроблені незаконно. Я так вирішив. То я беру сокиру і іду вам двері рубати. Причому двері старі, автентичні…
Сім’я Павлівих неодноразово писала заяви у міліцію про погрози, на які правоохоронці ніяк не реагували. А останню заяву вони взагалі загубили. Як в анекдоті про дві сталеві кулі у закритому приміщенні. Одну зламав, іншу загубив.
Пане начальник синівського РВ, Михайло Іванович, що в вас там коїться?
Є заява – розслідуйте. Підтвердились факти – передавайте до суду. Не підтвердились – закривайте провадження. Такого визначення як загубили у жодному кримінальному кодексі немає.
Зараз багато говорять про ті чи інші дії Андрія Павліва, які можуть носити ознаки корупції, використовуючи ці чутки як доказ незаконності його дій щодо будинку на Франка ,127.
Не буду не звинувачувати, ані виправдовувати. Наведу приклад. Упродовж року я воював за повернення громаді земель парку Снопківський, які захопила коліжанка колишнього прокурора Львівської області Гураля. Так от, керівники департаментів ЛМР, в тому числі і Павлів, у цій боротьбі встали на захист інтересів громади міста, а от прокуратура та міліція всіляко прикривала порушників закону.
До речі, шановні правоохоронці, як там кримінальна справа за моїми заявами про переслідування за професійну діяльність, та перешкоджання роботі журналіста? Я написав такі заяви коли відстоював парк Снопківський. І тиша…
Прокурора Гураля з посади зняли, прийшли нові люди, нова команда. А що змінилося?
Я давно займаюсь кримінальною тематикою і після перемоги революції тішився, що бачу у райвідділах та прокуратурі багато молодих працівників. Думав, от вони – реформи в дії. Прийде молодь, не зіпсована системою, і все зміниться. Але виявилося, що старі працівники дуже швидко навчили молодих як заробити, використовуючи службове становище.
Яка, в біса, реформа? Який грузинський варіант реформування правоохоронних органів?
Повна дупа!!! Шановні правоохоронці, не так давно ви на собі відчули силу народного гніву, потім каялись, люструвались, на коліна вставали. Глядіть, знову дограєтеся!

Влад Якушев, Львівська газета