182334-1936x1452Становлення великого капіталу у нашій пострадянській дійсності ще не завершено, та формування еліт знаходиться в зародковому стані. Переділ власності, який почався два десятиліття тому все ще триває. Звідси криміналізована влада і соціально – економічна нестабільність на загальному кризовому тлі. Спроби масмедія, часто з подачі владних і силових структур зобразити кримінальне співтовариство, як самостійну, незалежну одиницю не витримує критики. Пертурбації і переділ сфер впливу, відстріл кримінальних авторитетів високого рангу, який має місце, є лише відлунням тих подій, які відбуваються у вищих ешелонах влади.

Організована злочинність не може існувати без підтримки офіційних структур, що б там нам не говорили.
Організована злочинність в сучасному розумінні цього слова була вирощена урядом Горбачова в середині 80 – х з введенням сухого закону. Саме тоді нинішніми кримінальними структурами і булі зароблені первинні капітали. У цьому сенсі сценарій радянської мафії розвивався за точною аналогією з американської. Єльцин підтримав традицію свого колеги – опонента створивши зі своєю командою проект під назвою «приватизація». Зараз можна сперечатися, будувати здогади в чиїх головах зародилася ця злочинна ідея. Чи у головах недоучок економістів, які не мали поняття про те, що вони творять, або злочинців, що свідомо розорили свій народ.

Геноцид та збагачення
Проект «приватизація» складався з двох етапів. Перший – ліквідація заощаджень основного вкладника і конкурента, тобто народу, який мав у ті часи на вкладах близько 600 мільярдів рублів. Ця експропріація порівнянна лише з колективізацією 30 – х років була успішно проведена чиновниками в 1992 році. Все населення було пограбовано і залишено без засобів до існування. Вже не стояло питання про участь основної маси населення в подальшій приватизації державної власності, стояло питання про виживання нації.
Напевно мало хто знає, що за даними держкомстату Росії, в країні з початку дев’яностих смертність перевищувала народжуваність на мільйон осіб. За 20 років перебудови росіяни втратили близько 20 мільйонів людей. На жаль дані по депопуляції на Україні відсутні. Відомо лише, що в Україні на 1000 чоловік населення в 1985 році припадало 15,0 народжень дітей, в 1990 – 12,7, у 1998 – 8,8, а в 1999 – 7,8.
Сьогодні, за різними оцінками, поза межами України шукають роботу і працюють від 5 до 8 мільйонів українців, що, очевидно, не сприяє високому рівню народжуваності. Більше 37% сімей бездітні навіть після п’яти років шлюбу. Одна українська родина має в середньому 1,1 дитини – це найнижчий показник у світі. За різними оцінками Україна за 20 років втратила від 6 до 8 млн. чоловік без урахування еміграції.
Другим етапом стало скуповування приватизаційних ваучерів, а також купівля за безцінь, чи шляхом прямого відбирання держпідприємств. Саме в ті часи чиновникам держапарату для успішного здійснення поставлених завдань знадобилася допомога криміналу, який спочатку використовувався, як інструмент влади, а згодом перейнявши технологічні механізми приватизаційного сегмента ринку, став самостійним гравцем.
Через відсутність об’єктивних статистичних даних ми досі не відаємо чого нам коштували сухий закон оголошений агентом впливу Горбачовим, а також приватизація якщо і не зрежесована, то в усякому разі здійснена бандою Єльцина. За неперевіреними даними з 92 по 97 роки було фізично ліквідовано близько 170 директорів великих і середніх держпідприємств незгодних грати за правилами торгашів, спекулянтів і колишніх комсомольсько – партійних працівників. Ми повторили американський сценарій кримінальних війн, тридцятих і сорокових років додавши туди трохи національного колориту, у вигляді двох чеченських воєн і провокацій у вигляді підриву житлових будинків гексогеновою вибухівкою, з великою імовірністю підготовленого російськими службами безпеки.
Після більше ніж 20 років з часів утворення на території пострадянських країн сучасних організованих злочинних співтовариств, вони анітрохи не зменшили масштаби своєї діяльності, лише стали більш ретельно розробляти і прикривати нелегальні операції використовуючи чималий накопичений в минулому досвід. «На території Росії налічується 249 організованих злочинних формуваннь загальною чисельністю 11 тис. 622 особи», – заявив глава департаменту карного розшуку (ДепКР) МВС Росії Іскандар Галімов.

18Кримінал у владі
В Україні у нинішній Верховній Раді, близько 15 депутатів є керівниками або учасниками ОЗУ, а майже проти сотні народних обранців порушувалися кримінальні справи. Наприклад, у кримінальній хроніці фігурували депутат Лозинський (підозрювався у вбивстві 3 – х осіб, одне з яких доведено), а також Олег Ляшко, який залучався 18 років тому до відповідальності за самовільне присвоєння влади і розкрадання державного та колективного майна в особливо великих розмірах. Депутат Юрій Іванющенко – мільйонер і колишній член «Єнакіївській» ОЗУ.
Варта згадки кримська ОЗУ «Башмаки», створена в кінці 80-х, яка займалася рекетом і іншими насильницькими злочинами, що знаходилася в стані війни з етнічною ОЗУ «Сейлем». На сьогодні, обидві кримінальні структури мають своїх представників у Верховній Раді АРК, що дозволяє їм і далі контролювати Кримський півострів.
У грудні 2011 року Київський райсуд Сімферополя виніс виправдувальний вирок колишньому депутату ВР Криму Рувиму Аронову (Рома), який обвинувачувався в організації угрупування ОЗУ «Башмаки» і співучасті у двох вбивствах.

22Війна за Олімпіаду
Останнім часом різко активізувалася діяльність кримінальних співтовариств на чорноморському узбережжі, пов’язана з майбутньою олімпіадою в Сочі. Спроби відпиляти частину від багатомільярдного інвестиційного потоку і не віддати своє кровно нажите (наприклад будинки на узбережжі в районі Адлера, за проектом будівництва олімпійського села йдуть під знос) є першочерговим завданням для злочинних кланів, які мають свої інтереси в знаменитій курортній зоні. У Сочі сходяться інтереси великого російського капіталу, чиновників президентського апарату, депутатського корпусу і спецслужб, а також російських кримінальних структур формально з ними ніяк не пов’язаних, а неформально захищаючих там свої і спільні інтереси.
Кримінальна війна «За Олімпіаду» почалася у 2009 році і ознаменувалася вбивством відомого «хрещеного батька» В’ячеслава Іванькова (Япончик). Його ліквідацію, а також фізичне усунення кримінального авторитета відомого, як Аслан Усоян (Дід Хасан), який мав незаперечний авторитет серед значної частини злочинних угруповань деякі пов’язують саме з їх інтересами в цьому регіоні і конфліктами, які загострилися на цьому грунті з кримінальними авторитетами Тарелом Оніані (Таро), Джемальем Мікеладзе (Джемо) і Ровшаном Джанієва (Ровшан Ленкоранський).
Не виключено, що ця інформація може бути лише чутками організованими для того, щоб відвести підозри від істинного організатора, замовника і виконавців.
Нез’ясовна, здавалося б, активність чеченських кримінальних авторитетів, що значно зросла в Ставропілі кілька років тому отримала своє логічне пояснення, завершившись масовим заселенням ставропольских земель переселенцями з Чечні. Одна з причин – неофіційна домовленість урядів Кадирова і Путіна на яку пішов російський уряд для забезпечення спокою напередодні зимової олімпіади в Сочі.
Страх викликати невдоволення чеченської діаспори для торгашів і чиновників набагато вище ризику викликати спалах насильства на землях споконвіку заселених православними козаками, вірменами і греками.

Вертикалі та горизонталі вдали
Всупереч обивательській думці вертикальна ієрархічна структура Тайпа, яка властива вайнахам тобто чеченам, інгушам та деяким іншим народностям північного Кавказу, до кримінальних кланам не має ніякого відношення. Іншими словами ієрархічна сходинка зайнята кримінальним авторитетом, який входить в той чи інший Тайпей, залежить від його людських якостей, таких як сміливість, підприємливість, організаторському таланту і де він конкурує за місце в ієрархічній вертикалі поряд з іншими його членами, які можуть бути трактористами, лікарями або прем’єр міністрами. Всі вони беззаперечно підкоряються раді старійшин або у воєнний час спеціально для цього обраному ватажку, хоча і мають безумовне право голосу. Саме в силу більш оптимальної організації, а також значного скорочення корінного російського населення останнім часом намітилася тенденція до збільшення впливу північно – кавказьких етнічних спільнот в частці не тільки законного але і нелегального бізнесу.
Кримінальні структури країн СНД на відміну від своїх побратимів, скажімо на Сицилії або Колабрія не маю чітко вираженої вертикальної ієрархії влади, а являють собою горизонтальну структуру, подібно неаполітанським угрупованням, що складається з великої кількості кримінальних авторитетів, які мають рівні права і формально нікому не підкоряються. Тому чутки про так звані злодійські клани поширюються людьми зовсім не інформованими і далекими від цієї теми. Протистояння кавказьких і слов’янських угруповань на території колишнього СНД явних ознак націоналізму або расизму ніколи не носила, а переслідувала в основному чисто економічні інтереси. Підтвердженням тому є наявність слов’янських авторитетів у кавказьких угрупованнях і навпаки.
В останні десятиліття відбувається так зване злиття певної групи чиновників з кримінальним співтовариством. Інтереси двох зовні ніяк не пов’язаних між собою груп починають збігатися у багатьох питаннях. Чиновники у своїх розборках з іншими відомчими кланами вдаються до підтримки криміналу, а кримінальний елемент у свою чергу користуються послугами чиновників для вирішення своїх конфліктів.

В принципі, при будь-якому типі політичної влади: демократичній, тоталітарній або авторитарній, взаємодія та комунікації з кримінальним прошарком суспільства відбуваються за допомогою спеціально створених для цього міністерств і відомств. Ці відомства є своєрідними ізоляторами, які оберігають соціум від корупційного (тут цей термін слід розуміти більш широко, а не тільки в сенсі підкупу посадових осіб) впливу соціально нестійких елементів. У деяких випадках ізоляція не витримує тиску, який чиниться на неї і втрачає здатність контролювати ситуацію. Тоді відбувається те, що ми бачимо зараз.
Злиття чиновників і криміналу стає настільки тісним, що злочинці виконують офіційні функції в державному апараті, одночасно будучи членами злочинного угруповання. Приводити тут приклади не має сенсу, так як будь-яка небайдужа до долі своєї країни людина, яка прочитала цю статтю знає імена та прізвища цих «подвійних агентів» не гірше автора. Благо, що отримання інформації на сьогоднішній день вже не є проблемою.

Далі буде

Santana