У минулому номері журналу, ми з вами, шановні читачі, розглядали з яких основних компонентів складається людська психіка. Ми виділили три основні складові, які формують базову структуру нашого внутрішнього світу. Традиційно вони називаються его, супер-его та ВПЗ або “несвідоме”. У цій статті спробуємо пояснити, як тримати свій внутрішній світ під контролем.

Вічні пошуки щастя, відображені в легендах, міфах і казках, − це ніщо інше, як пошук збалансованого внутрішнього стану. З стародавніх часів люди шукали спосіб усунення конфлікту психоформуючих базових структур, необхідних для рівномірної подачі та розподілу “енергії інстинктів”. Отже, сучасна психологічна наука виникла не на порожньому місці. Міфічні пошуки стародавніми греками “золотого руна”, біблійні одкровення, ретельно вивірені китайські та індійські трактати, − все це зводиться до одного: пошуку внутрішньої свободи або, іншими словами, досягнення “рівноваги”, “психічного балансу”.

Як можна досягти контролю непатологічних станів психіки в повсякденному житті, як звести динаміку емоційних злетів і падінь в пряму лінію за допомогою вольового контролю? На сьогодні пропонується безліч різних способів і технік. Одні з них даремні, інші ефективні, деякі просто небезпечні.

Наука пропонує два основних способи вирішення проблеми − психоаналіз чи медикаменти. Перший − дуже дорого та й, будемо відверті, далеко не завжди допомагає; а другий дає ефект тимчасовий, ще й часом з передбачуваними ускладненнями. Існує і спільний для обох методів недолік − безумовний ефект залежності. Але іншого шляху не існує, так як наука та її інновації орієнтовані, перш за все, на масового споживача. Споживач же хоче досягти максимального задоволення своїх потреб з мінімальною витратою зусиль. З’їсти таблетку і натомість покращити здоров’я, або поділившись своїми проблемами з лікарем отримати мудру пораду. І це нормально, принаймні, на сьогоднішньому етапі розвитку колективної свідомості.

Як показує досвід, майстерності в будь-якій конкретній справі досягає приблизно п’ять відсотків людей. Від цієї кількості лише невелика частина отримує видатні результати. Це відповідь на питання, чому в масі неможливо досягти досконалості. Це як керований політ на ультрасучасному надзвуковому винищувачі. Наче б то річ буденна, але не доступна широкому загалу і навіть великі гроші не вирішують питання. Необхідна спеціальна підготовка, певний склад характеру і, звичайно, здоров’я, куди ж без нього.

Досягнення “внутрішньої тиші” або, як її ще називають сучасні послідовники різних навчань, шкіл і течій, “зупинка внутрішнього діалогу” − фактично єдиний можливий шлях досягнення стану т. зв. “свободи”. Інших методів не існує навіть в принципі, і, по суті, всі основні звершення людської істоти в плані осягнення власної Самості* починаються саме з цієї відправної точки. Психотехніки, різні фізичні та дихальні практики, бойові та тренувальні поєдинки, ритуальні обряди, а також гіпнотичні транси і екстатичні релігійні стани, що входять в технологічні комплекси різних типів інтегральних тренувань, є лише попередніми умовами, створюваними майстрами для успішного входження в цей настрій, тобто в ефект внутрішнього мовчання.

А тепер кілька слів про це…

Практично всі з нас, хоча б раз в житті задумуються про те, хто ж вони такі. Незважаючи на його банальність, це питання є фундаментальним для досягнення стану емоційної стабільності. Хоча вивчення анатомії людського тіла, а також його енергетичних полів, у вигляді чакр, акупунктурних ліній і точок, на певному етапі нашого розвитку є корисним, але на жаль недостатнім. Почнемо з того, що звичайна непідготовлена людина сприймає себе не як цілісну структуру, а як конгломерат історичних і проектованих у майбутнє подій. Простіше кажучи: люди постійно згадують про те, що було, мріють про те, що буде, і під час цього безперервного процесу ніколи не помічають того, що є.
Людина в психологічному плані наче певна протяжність, що включає в себе емоційно заряджену історію життя і планів на майбутнє, про які особа безперестанку думає, і які, фактично, складають картину її життя.
Коли говорять про ілюзорність навколишнього світу, мають на увазі саме це. Ілюзіоністи, фокусники і чаклуни користуються цією властивістю нашої уваги і пам’яті. Як не каламбурно це звучить, через постійну заклопотаність минулим і майбутнім людська пам’ять, часто не може згадати про те, кому вона належить.

Проміжок “зараз” – це те, хто ми є. Цей проміжок не має визначення в категоріях часу. Він нескінченно короткий. Зафіксувати і утримувати увагу на тому, що ми робимо в даний проміжок, і перетворення цього моменту в головну задачу – означає концентрацію уваги на проміжку “зараз і тут”. Це усуває спогади минулого і проекції в майбутнє. При цьому емоційна динаміка спостерігаються наче з боку. Его перестає чіплятися за них і припиняється своєрідна детонація, тобто ланцюгова реакція наступних образів і розумових конструкцій. Мозок перестає працювати безрезультатно і розтрачувати калорії на “обігрів вулиці”. ККД на порядок збільшується і зекономлена енергія йде на розвиток тієї частини системи, де вона на даний момент може бути найбільше затребувана. Це – вища форма сублімації **.

Та виникають і певні труднощі. Зокрема, дуже важко бути сконцентрованим довгий час. Інтенсивність уваги в цьому випадку відчутно коливається. Однак скоротити діапазон коливань можливо. Для цього необхідно мати одне з двох: або незламну мотивацію, в плані досягнення самосвідомості; або стійкий інтерес до зовнішніх і внутрішніх об’єктів. Бажано ж звичайно володіти цими двома здібностями одночасно, однак таке зустрічається рідко. У будь-якому разі володіння одною з цих якостей неминуче індукує іншу.

Сильна мотивація з часом призводить до вироблення автоматизму в концентрації уваги на актуальних позаісторичних та позапланових ситуаціях і об’єктах, тобто на “тут і зараз”. Стійкість же досягається гнучкістю і мобільністю уваги, постійно розкриває в об’єкті все нові, раніше невідомі, сторони і форми, тому переключання є одною з необхідних властивостей уваги.

Не менш важливо правильно розподілити обсяги сприйняття об’єктів, тобто сприймати світ одночасно візуально, аудіально і кінестетично. Цим ми знімаємо істотну частину навантаження з очей, на які припадає основна частина роботи зі сприйняття, і рівномірно його розподіляємо. Цей нескладний прийом значно полегшує концентрацію.
Існує велика кількість найрізноманітніших психотехнік для розвитку різних видів, функцій, форм і властивостей уваги. Знайти варіанти, які підходять вам, можливо тільки методом проб і помилок, саме тому процес цей досить тривалий. Єдиної технології, яка б діяла на всіх не існує. Є лише генеральні напрямки, з досить значною кількістю відгалужень, а тому весь процес передбачає обов’язкову наявність творчих якостей.
У будь-якої людини неминуче виникає питання про те, навіщо все це треба? І де брати ресурси на цю титанічну роботу. На питання “навіщо?” відповідь може бути тільки одна: розсудливу людину на цей шлях заганяють обставини, які не залишають їй іншого вибору, адже займатися всім цим з власної волі і переконання жодна нормальна людина не стане.

Різного роду екзальтовані, психопатичні, емоційно неврівноважені особистості не беруться у рахунок. Їх увага занадто не стабільна і вони не в змозі займатися будь-якою цілеспрямованою діяльністю невизначено тривалий час.
Щодо питання про ресурси…. Хтось сказав: “Людина нагадує дірявий горщик. Тому не витрачай дорогоцінний час і не лий воду мудрості в нього, бо бездарно витратиш і те, й інше”. На перший погляд сентенція образлива для нас і негідна мудрого автора цитати, так як за визначенням він повинен бути добрим і все прощати. Але все загалом так і є. Мудрець нічого не мав проти оточуючих його “дірявих горщиків”. Він хотів висловити тільки те, що дірки в горщиках необхідно усунути перед вливанням інформації. Ці діри – гординя, заздрість, гнів, лінь, жадібність, ненажерливість і хтивість. Справа на ліво у зростаючій прогресії. Гординя – це найбільш вразливе місце в людині, основний її демон, який породжує всіх інших чортиків.

Людина, яка займається інтегральними тренуваннями, повинна ясно розуміти, що основних сім смертних гріхів – це не примха священика з кадилом, а енергетична закономірність. І викорінення вищевказаної сімки збирає бездарно розтрачену силу і мобілізує структуру під назвою “людина” в компактну, усвідомлюючу себе форму.
Хочу, щоб мене зрозуміли правильно: ніхто не проти спогадів і проекцій в майбутнє, тим більше, що справа ця потрібна і корисна, але все це повинно відбуватися усвідомлено і в зручний для нас час.
Далі буде…

*Самость (нім. Selbst – “я”, власна особистість) – в аналітичній психології Карла Густава Юнга архетип порядку, який є центром цілісності свідомого і несвідомого душевного буття людини та принципом їх об’єднання.

** Сублімація – це процес перетворення одного виду енергії в інший, наприклад: теплової в електричну. У термінах енергетики людини – це може бути перетворення сексуальної енергії в розумову або фізичну, які потім зможуть реалізуватися в підприємливість, активність, ініціативу.