Аксіомою є те, що наркобізнес, як і будь-який інший злочинний механізм, не може існувати самостійно і вимагає неодмінної підтримки інститутів влади, особливо виконавчої та судової. Лідер будь-якого злочинного угрупування − це перш за все буфер і скріплення між корумпованою державною вертикаллю і кримінальним співтовариством. Відсутність будь-якої з цих складових перетворює його в пересічного кримінальника, приреченого на арешт або ліквідацію.

Ніяка, навіть найпотужніша нелегальна структура не зможе самостійно існувати або протистояти державній машині тривалий час. Тому є багато пояснень і перераховувати їх тут не має сенсу. Найяскравіший приклад – історія, яка сталася за часів правління диктатора Муссоліні. Він ув’язнив італійську “Коза Ностру”, членами якої були десятки тисяч людей, в рекордно короткий термін − за тиждень! Злочинці прекрасно розуміють ризики і тому залучення або підкуп людей з державних відомств − це важлива частина їхньої роботи. Мексика є прикладом того, як завдяки своїм надприбуткам злочинне співтовариство трафікантів корумпувало всю вертикаль, починаючи від комендатур та поліцейських ділянок і закінчуючи апаратом президента. За даними професора юридичних наук Хосе Рейеса (Jose Reyes) , озвучених ним під час своєї передвиборчої компанії на пост мера Хуареса, половина всіх поліцейських чинів малого, середнього і великого складу так чи інакше задіяна в організації виробництва і збуту наркотиків.

Першим кроком Хосе Рейеса після інавгурації було звільнення всіх поліцейських чинів вищого рангу і половини середньої та нижчої ланки та працевлаштування відданих йому людей − це дало початок війні всередині поліцейського корпусу, в ході якої загинуло понад 30-ти поліцейських і чиновників, що приймали участь у чистках особового складу. Перший заступник начальника поліції був заарештований під час транспортування однієї тонни марихуани!

Мета мера увінчалася успіхом. Зауважте собі, зовсім не факт, що ця подія навіть на короткий час змінить ситуацію в місті. Всього лише відбулася стандартна зміна біля годівниці, яка повторювалася раніше і без всякого сумніву повториться в майбутньому. Навіть якщо припустити, що новий мер міста непричетний до наркотрафіку і щиро бажає викорінити його, то сьогодні це нічого не змінює. Місцевий суд міста, його міська рада і поліція − це лише мала частина великої продажної системи і навіть кристально чистий мер міста не зможе довгий час протистояти цьому укладу.
За статистикою Департаменту Юстиції CША, до 1979 року на територію Сполучених Штатів Америки щорічно ввозилося до 80 тонн наркотиків. Після виходу в світ меморандуму директора ЦРУ Вільяма Кейсі в якому оголошували, що в судовому порядку не повинні розглядатися порушення скоєні співробітниками ЦРУ, пов’язані з наркотиками, до 1987-го року кількість ввезеного зілля збільшилася до 400 тонн. І це доволі застарілі дані. Більш актуальна інформація ретельно приховується. Хоча, якщо простежити динаміку зростання споживання, то не треба бути надзвичайно мудрим, щоб зрозуміти − кількість, яку ввозили в 90-х, тепер можна сміливо помножити на 1,5.

Практично весь товар надходить з країн Латинської Америки, де Мексика виступає головною транзитною зоною і Хуарес є одним з основних розподільних вузлів цього потоку. Величезну грошову масу, виручену главами картелів, необхідно якось легалізовувати. Ось тут і вступає в дію Black Market Peso Exchange − найбільша в світі підпільна система з відмивання наркогрошей, один з основних стовпів, на яких твердо стоїть весь наркотичний бізнес. Black Market Peso Exchange використовує в своїй діяльності такі інструменти: фондові ринки, ринки дорогоцінних каменів і благородних металів, нелегальні розрахункові центри та нелегальні системи переказів.

На обліку FATF (Financial Action Task Force on Money Laundering) і групи “Егмонт” (Egmont Group) − підрозділів фінансової розвідки (ПФР) світу, на які покладено функції боротьби з відмиванням капіталів, стоять: а) лізингові компанії; б) ломбарди; в) організації, що містять тоталізатори і букмекерські контори, а також організують і/або проводять лотереї, тоталізатори (взаємне парі) та інші засновані на ризику ігри, в тому числі і в електронній формі; г) оператори з прийому платежів; д) організації, які надають посередницькі послуги при здійсненні операцій купівлі-продажу нерухомого майна; е) комерційні організації, які укладають договори фінансування під відступлення грошової вимоги в якості фінансових агентів.

Всі перераховані тут фінансові структури, через які найбільш часто проходить чорний нал цілком природно лобіюють інтереси своїх партнерів. Відразу обмовлюся, у намір автора ні в якому разі не входило змішати всіх в одну купу і огульно звинувачувати всі вище перераховані організації, оскільки серед них без сумніву є і чимало порядних. Тут йдеться лише про принцип функціонування одного з механізмів картелю або будь-якої іншої злочинної організації.
Ось один з прикладів практичного “відмивання” наркогрошей, наведений журналом “Бізнес Уїклі” (Business Weekly) з посиланням на Міністерство юстиції США. Щоправда, в даному випадку кокаїн належав колумбійському картелю. Маршрут руху наркодоходов за цією схемою виглядав так: 9.00 − починається продаж колумбійського кокаїну на вулицях Лос-Анджелеса; 11.00 − виручені гроші переходять в руки “збирачів”; 11.30 − “збирачі” доставляють виручені суми в “центр збору”; 12.30 − готівка в броньованих автомобілях перевозиться в “Ропекс”, ювелірний магазин в діловому центрі Лос-Анджелеса; 12.45 − у магазині високошвидкісні рахункові машини підраховують готівку, асигнації пакуються в коробки; 13.45 − гроші в броньованих автомобілях доставляються в найближчі від “Ропекс” банки, які беруть участь в операції; 14.00 − за допомогою телеграфно-електронної апаратури здійснюються їх перекази в ще кілька банків; 14.15 − один з каліфорнійських банків, задіяний в схемі, блискавично переводить капітал на рахунок фірми “Ронель Рефінінг Інк” нью-йоркського відділення “Чейз Манхеттен Банк”; 14.45 − “Чейз Манхеттен Банк”, нічого не підозрюючи, переказує гроші електронною поштою в інші банки, які перераховують їх в один з банків столиці Уругваю Монтевідео; з 15.00 в справу вступають фірми-примари, “Ронель”, що нібито спеціалізується на торгівлі золотими брусками, і “Ропекс”, яка використовується як ширма в процесі перекидання грошей в банки ряду країн. Свинцеві бруски, напилені золотистою фарбою, “Ронель” переправляє в “Ропекс”, який наче “продає” їх під виглядом справжнього золота задіяним в афері ювелірним магазинам; 15.30 − в Монтевідео місцеві банки отримують розпорядження про переказ грошей; 16.00 − представники картелю з’являються в цих банках і приступають до “репатріації” в Колумбію багатомільйонних сум, зароблених від продажу кокаїну на вулицях Лос-Анджелесу.

Отже, вся операція стала чисто паперовою трансакцією між двома фірмами, що “продають” і “купують” золото, якого вони ніколи не бачили. “Відмиті” таким шляхом брудні гроші закінчували шлях в Медельїні.

Коли ми чуємо про “відмивання” грошей в офшорних зонах, то в нашій уяві часто виникають смутні образи різних там Кайманових або Бермудських островів, в крайньому випадку − Кіпр, який вже оскому набив. Але реальність далеко не завжди така. Прибуток від операцій на чорних ринках отримується європейськими, англійськими та північноамериканськими банкірами і становить часом досить істотний відсоток від легальних операцій. Щоб не бути голослівними, візьмемо у минулому дуже солідний і відомий Bank of Credit and Commerce International (BCCI). У 1989 році оборот банку становив 23 млрд доларів США. У банку працювало 14 000 співробітників. На той момент BCCI був одним з найбільших банків в Сполученому Королівстві Великобританії та Північної Ірландії і шостим найбільшим банком у світі. У його розпорядженні знаходилися 425 відділень в 73 країнах. BCCI “відмив” близько 20 мільярдів доларів США. Керівництво банку створило “чорну мережу”, в діяльності якої було задіяно 20% відсотків службовців банку. Вони створили внутрішні силові структури, скопіювавши при цьому силові відомства держави зі своєю власною розвідкою та контррозвідкою, різного роду виконавчими групами, учасники яких пройшли спецпідготовку і в обов’язки яких входив підкуп, викрадення і вбивства. Клієнтами цього банку були вищі посадові особи урядів, глави держав, наркотрафіканти і відомі терористи. Незаконна діяльність здійснювалася в рамках законної, коли клієнтами банку були понад мільйон громадян.

Зовсім недавно в звіті французького парламентського комітету йшлося, що Лондон став раєм для відмивання коштів. Сіті, вважають французькі парламентарії, не поспішає з прийняттям заходів проти фінансової злочинності. Автор звіту Арно Монтебур заявив: “Сіті − це закритий всесвіт, де кожен банкір і бізнесмен понад усе ставить мовчання”. У звіті стверджують, що потрібно посилити правила фінансового регулювання на територіях, що належать Великобританії, а саме: острів Мен і Нормандські острови. І знову ж у доповіді робиться акцент на офшорних юрисдикціях.
Виконавча, законодавча і судова влада Мексики потрапивши в корупційну пастку заявляє, що насильство відбувається лише у вузькому колі людей, які безпосередньо займаються нелегальним бізнесом і що, мовляв, звичайних людей це не зачіпає. Все це брехня. Насправді, влада не дає ради з обов’язками та в безлічі випадків не тільки потурає, а й безпосередньо бере участь в наркобізнесі. Він за прибутковістю і впливом на інститути влади став на один рівень з військовою промисловістю, на сьогодні має власні силові структури та засоби масової інформації, успішно проводить інформаційну та ідеологічну війну проти офіційних медіа, породив навколо себе звичайну безмежну “синьку”, тобто кримінальну цвіль, породжену слабкістю влади та загальною безкарністю.

Мексика – католицька країна з глибоко віруючим населенням. В державі, де офіційний уряд залишив населення на волю фортуни, люди активно шукають притулку в вірі. До церкви тут ходять майже всі. Хороших проповідників цінують, особливо в прикордонних містах, адже там ймовірність потрапити під випадкову кулю досить велика. Стрес, хоча і притуплений звичкою, але все ж накопичується. Просто від постійної свідомості ризику – ризику жити в таких містах як Тіхуана або Хуарес.

Не обов’язково займатися криміналом, що б випадково потрапити під кулю або стати жертвою пограбування чи так званого миттєвого викрадення (ecspres sequestro). Це новомодний винахід південноамериканських бандитів, сенс якого полягає в тому, що родичам жертви не дають часу на збір коштів, а просто вимітають всю наявну готівку.
Завдяки проповідям священики допомагають людям перебороти страх смерті. Смерті явної і настільки очевидної, що європейцю, який не жив в прикордонних містах, цього просто ніколи не зрозуміти. Костел святого Ізідра розташований якраз поруч з госпіталем, навпроти якого знаходиться похоронне бюро. Таке сусідство своєю нарочитістю швидше викличе у людини усмішку, ніж якісь інші емоції. Я, опинившись в костелі зовсім випадково, ненароком потрапив на проповідь особи, яка глибоко вразила своєю вірою і простотою поведінки. Таланту і силі переконання батька Мігеля могли б позаздрити безліч психологів, НЛПістів, еріксонівськіх гіпнотизерів та тому подібних, а їх нині розвелося чимало. Проповідь була про страх. Він у доступній формі, без пафосу та церковної символіки пояснив нам всім як шкідливо, а головне марно боятися чого чи кого б то не було. Тут я наведу невелику частину тієї проповіді: “Поліція в Мексиці, виїжджаючи на місце події, обов’язково одягає маски. Це не параноя. Це принцип -– дати противнику як можна менше інформації про себе. Інформація – це часом питання життя і смерті, питання благополуччя або лиха. Відсутність правдивих відомостей синтезує в нашій свідомості монстрів і примар. Цей страх перед ними ми потім передаємо нашим дітям. Наївна віра в побачене і почуте, небажання замислюватися над тим, що відбувається, звичка бігти куди вкажуть, плисти куди несе течія, небажання самостійно думати і діяти породжує страх і духовну убогість. Люди, думайте, пізнавайте, аналізуйте, не бійтеся померти від кулі, бійтеся померти своєю смертю, так і не зрозумівши де і в якому світі ви прожили своє життя, а головне навіщо.”

Mexico. Siudad Juares