Живе бабця Катерина у Городоцькому районі. Вона просила не називати свого прізвища, та села, де вона проживає: – Щоб ся люди не сміяли…
Можливо історія і була б смішною, якщо б не була такою сумною. Сміятись ту чи плакати судіть самі.

Дитина що загубилась
Почалося все з того, що бабця Катя поїхала до райцентру на базар, торгувати городиною. На базарі вона помітила дівчинку років десяти, що розгублено тинялась поміж торгові ряди. Було схоже що вона загубилась.

Базарний день підходив до кінця. Люди почали роз’їжджатись по домівках, а за дівчинкою так ніхто і не прийшов.
Баба Катя закликала дитину до себе і спробувала з’ясувати де вона живе. Виявилось, що жила вона у Львові, точної адреси мала не пам’ятала, приїхала до райцентру з батьками, на машині. Куди поділись тато з мамою – не пам’ятає.
Старенька пожалила дівчинку, та забрала її до себе додому, у село, залишивши свою адресу всім постійним продавцям на базарі.

Дитина прожила в баби Каті три дні. На ранок четвертого дня з’явились батьки дівчинки.

До хати під’їхала машина і тато з мамою кинулись обнімати свою дівчинку. Де вони пропадали до цього часу невідомо, та баба Катя і не питала. Вона була щаслива, що все закінчилось щасливо.

Добридень, я ваша цьоця
Пройшло кілька місяців. Бабця все менше згадувала про дивний випадок, але одного ранку до її хатини знову під’їхала та сама машина.

Батьки дівчинки вітались з бабцею як з рідною. Та й старенька зраділа, запросила гостей до хати.
Виявилось, що приїхали гості з дивною пропозицією. Вони сказали, що дівчинці було дуже добре в Катерини і просили дозволу, залишити в неї доньку на літні місяці: „Щоб на повітрі побула, корови попасла, молока напилась”.
Катерина завжди рада гостям, але від такого прохання розгубилась.

„Ви мене вибачте”, – виправдовувалась старенька, – „але в мене свої внуки є. Погостюйте, скільки забажаєте, але взяти дівчинку я не можу”.

Приїжджі розвели руками, пожили в бабці Катерини кілька днів, та й поїхали. А приблизно через тиждень, повернувшись з городу, баба Катя здивовано побачила що її подвір’я заставлене міліцейськими машинами.

Наркоборон баба Катя
Люди у масках і зі зброєю нишпорили по стодолі та хаті. Стареньку взяли на приціл.

Катерина довго не могла зрозуміти, що від неї хочуть всі ці люди.

– Наркотиками торгуєш?!! – кричав міліціонер у масці. – Розказуй де ховаєш, де вирощуєш?!
– Які наркотики? – дивувалась старенька. – Та я їх вжитті не бачила. Навіть не знаю як вони виглядають.
– Є, знайшли, – раптом пролунало з старої хати „Тарасівки”, що знаходилась позаду будинку. – Знайшли!
Через кілька хвилин на порозі кімнати з’явився боєць групи швидкого реагування, який стискав у руці кілька голівок маку.
– Ну що? Приперли тебе до стінки?! – зрадів міліціонер, що вів допит. – Тепер не відмажешся! Ти ж казала що про наркотики нічого не знаєш.
– Та які ж це наркотики? Це мак!
– А навіщо він тобі?
– Як це навіщо? До маківника, до куті, затирання зробити, – відповіла бабця.

Напевно міліціонери вирішили, що цього разу їм дійсно попався міцний горішок. Бабка не кололась. Вона відмовилась називати покупців та постачальників. Відмовлялась називати місце, де заховані нажиті торгівлею наркотиками мільйони. Професійно грала дурня.

Не допомагали ні вмовляння ні погрози. Почувши про перспективу довічного ув’язнення старенька тільки знизала плечима.
Подяка за гостинність

Для того, щоб зрозуміти що сталося, треба повернутись на тиждень назад, у день, коли до баби Каті знову приїхала родина загубленої дівчинки. Коли до будинку під’їхала машина, Катерина саме чистила мак…
Не відомо, чи відразу візитери запримітили макову соломку, чи пізніше, це не так вже і важливо. Головне, що мак впав їм в очі, і напередодні від’їзду вони непомітно погрузили нетереблений мак та соломку, яку бабця вважала сміттям, у багажник.

Зловили горе-наркодиллерів при спробі продати макову соломку.

На питання: „Де ви це взяли”, – вони назвали адресу старенької і наша брава міліція, радо кинулись заарештовувати голову наркосиндикату.

На щастя закінчилось все добре. Бабу Катю відпустили. Їй вже далеко за вісімдесят, і саджати стареньку до тюрми не було ніякого змісту. Та і версія про пристарілу торговку наркотиками не витримувала жодної критики.
От тільки внуки баби Катрусі залишаться без маковника. Мак в неї все ж таки конфіскували.