Фрактал – нескінченно самоподібна геометрична фіґура, кожен фраґмент якої повторюється при зменшенні масштабу. Іншими словами, більша повторюється в малому, а мале подібне до великого. Як матрьошка…

Згідно зі структурною моделлю по Фрейду (триєдина модель), психіка складається із трьох основних частин – Его, Супер-Его і Воно (№1). Ці три комплекси є своєрідними органами влади всередині людської істоти. Его – усвідомлення, оцінка, прийняття рішення. Супер-Его – загальнолюдські моральні цінності. Воно – несвідома частина, інстинкти.

Якщо навести аналогію з державною владою, то ми побачимо, що суспільство поділяється на три основні органи керування – судовий, аналогічний людському «Супер-Его», виконавчий, відповідний нашому «Его», і законодавчий, який співвідноситься з «Воно». Отже, форма нашої психічної організації точно відповідає структурі та реалізації державної влади. Відбиваючись один в одному, ми є точними копіями, частинами єдиної фрактальної системи. Усі наші внутрішні досягнення або недосконалості миттєво відображаються назовні і навпаки, зменшуючись або розширюючись до нескінченності. Єдність схожих відмінностей. Усвідомлення цього процесу – один із ключів до відкриття Світу. Але це не просте усвідомлення, яке ми часто приймаємо за звичайну інформаційну обізнаність, а пропущене через призму практичного її застосування. Тільки тоді усвідомлення перетворюється у СЬОГОДЕННЯ.

У цьому етюді ми продовжуємо обговорення теми «Набуття свободи», виводячи цей термін із заплутаних лабіринтів філософських абстракцій, у реальну повсякденність. І тому, для кращого розуміння процесів взаємодії різних психологічних комплексів, ми накидаємо своєрідну топологічну карту.

Хто ми такі? Говорячи сучасною мовою, ми – це два первинні енергетичні потоки (інстинкти), оснащені ультрависокотехнологічним, постійно оновлюваним програмним забезпеченням. Високорозвинена істота, усвідомлюючи суть процесів, що відбуваються, може вносити зміни у ті частини програми, які вона вважає застарілими.

Его – це і є те саме програмне забезпечення, яке відповідає за нашу картину світу. Це виконавча частина нашої психіки, у функції якої входить пошук, опрацювання та використання отриманої інформації. Все, що ми сприймаємо навколо себе, – його інтерпретація. Очі, вуха, ніс, поверхня шкіри і нервова система – це його сенсорні пристрої. Через них воно отримує і, попередньо опрацювавши, видає нам інформацію. Символічно їх можна назвати сенсорами аналізу. Наші бажання чи потреби, які для зручності розуміння можна виділити в окремий блок, задають напрямок вектору визначення мети, до якого безпосередньо підключені фільтри психологічного захисту, призначені для збереження психічної рівноваги людини у стабільному стані. У психології вони іменуються первинними та вторинними захисними механізмами, їх біля тридцяти. Описувати та перераховувати їх – тема окремої статті. Тим більше, що знайти необхідну інформацію щодо них не складає жодних труднощів, вона у доступній формі є в книгах та Інтернеті.
Захисні механізми сприяють навчанню, одночасно відгороджуючи і захищаючи нас від різного роду аґресивних впливів. Наведемо кілька випадків, необхідних нам для розуміння процесу їх функціонування.

Проекція. Визначення, взяте з довідника, звучить так: (лат. projectio – кидання вперед) – психологічний процес, що відносяться до механізмів психологічного захисту, в результаті якого внутрішнє помилково сприймається як те, що приходить від об’єкту. Людина приписує комусь або чомусь свої власні думки, почуття, мотиви, риси характеру тощо, вважаючи, що вона сприйняла щось, що приходить із-зовні, а не зсередини самого себе. Уперше цей факт був офіційно сформульований німецьким психоаналітиком Зиґмундом Фрейдом. Такий механізм, окрім негативного впливу, має і позитивний вплив. Наприклад, одна з його якостей – емпатія, допомагає співпереживати іншим людям або сприймати прекрасне.

Цю форму захисту ми з вами використовуємо щодня протягом усього життя і, чого гріха таїти, за допомогою неї часто несвідомо перекладаємо проблеми зі своєї хворої голови на чиюсь здорову.

Інтроекція (від лат інтро – всередину і лат jacio – кидаю, кладу) – несвідомий психологічний процес, що відносяться до механізмів психологічного захисту. Включення людиною у свій внутрішній світ поглядів, мотивів та установок, які вона сприйняла від інших (Інтроектів). Термін був запропонований 1909 року угорським психоаналітиком Шандором Ференці.

Ця форма психологічного захисту дозволяє нам з вами відчувати себе захищеними і значущими, шляхом привласнення чужих чеснот, несвідомо переносячи на себе чужі досягнення. Найпростіший, але яскравий негативний приклад інтроекціі – фани, позитивний – сприйняття і засвоєння нових ідей.
Яке призначення психологічного захисту? Перш за все, він служить для збереження нашого Его, яке є багатоцільовим інструментом для дослідження та опрацювання інформації. Це як скафандр у космосі, без нього у цьому світі ми не те що не виживемо, ми в ньому просто не проявимося.

Его – це напівавтономний пристрій, розташований на кордоні між двома потоками або полюсами енергії людських інстинктів (№ 2). «Я» споживає цю енергію і функціонує завдяки їй. Ми не усвідомлюємо цього доти, доки все відбувається нормально і наше «Я» діє в нейтральному режимі споживання. Але як тільки у нас виникають проблеми, Его, включаючи в дію ресурси на свій захист, з автоматичного режиму переходить у надзвичайний і починає споживати енергії вдвічі, а то і втричі більше звичайного. Прикладом може слугувати будь-який емоційний підйом або вибух, як позитивний, так і негативний, в кінці якого ми, як результат, відчуваємо спустошення, втому або депресію.
Візьмемо такий абстрактний приклад. Ми досить довго живемо в ідеально спокійній обстановці, де не відбувається нічого, здатного схвилювати нас. Ми відчуваємо себе комфортно і добре. Ми налаштовані благодушно. Три наші основні керівні психологічні системи – Его, Супер-Его і Несвідоме – тимчасово збалансовані. Здавалося б, що такий стан може тривати невизначено довго, проте це не так. Через деякий час Его починає голодувати. Перша ознака – це бажання драйву, саме це є сигналом того, що структура переключилася з нейтрального режиму в активний. Для отримання доступу до енергії інстинктів нашому «Я» необхідно отримати дозвіл у психічного органу керування, яке іменується Супер-Его або Понад-Я. Там міститься список загальнолюдських моральних цінностей і норм, на підставі яких Понад-Я і віддає розпорядження на виділення необхідної Его енергії. У деяких випадках, для її отримання, «Я» якє перебуває в антагонізмі до Супер-Его через відмінності існуючих мотивів, використовує цензуру, за допомогою якої фільтри психологічного захисту приховують від Понад-Я справжнє призначення виниклої потреби, якщо вона не збігається зі встановленими нормами, підкидаючи спотворені факти або арґументи, які вже попередньо пройшли сувору цензуру і які вводять судовий механізм Понад-Я в оману. Прикладів тому безліч. Які тільки виправдання, свідомі і несвідомі, придумуємо ми часом, щоб заспокоїти свою совість. Саме на цьому практичному прикладі можна найбільш явно побачити взаємодію між цими двома інстанціями. Як зберегти цю енергію інстинктів, як не дати розтратити її в недолугій емоційній суєті?

Мотивація. Якщо ми добре себе почуваємо у тому стані, в якому перебуваємо, то і не варто продовжувати читати цей текст і йому подібні. Якщо ж ні, ну, тоді, звичайно, необхідно чітко уявляти собі весь механізм взаємодії психічних комплексів, як між собою, так і з навколишнім світом.

Труднощі у тому, що, як і будь-яка система у цьому світі, наше «Я» інертне. Зачепившись за щось, воно вже не хоче відпустити це від себе, хай це кохана людина або горнятко на кухні чи звичка безцільно, годинами, безперервно просиджувати біля комп’ютера чи телевізора. Его перетворює ці речі в ідолів. Точно так само ми звикли до опіки нашого «Я». Ми звикли вважати, що наше Его і є нами, забуваючи, що воно нам дане лише, як інструмент. Поступово воно перетворилося зі слуги в нашого повноправного господаря. Звичайно, кажучи це, автор ризикує бути звинуваченим у параної, але від реальності нікуди не дітися. У світі йде війна за нашу увагу або, іншими словами, – за наше Его, «Я», за нашу енергію інстинктів. Усвідомлення цієї ситуації – це не нав’язливий стан, а тверезий погляд на навколишній світ. І жертв у цій війні не менше ніж у війнах із застосуванням вогнепальної та інших традиційних видів зброї, починаючи від прямої, в лоб, реклами алкоголю чи різного роду фармацевтичних препаратів через засоби масової комунікації і закінчуючи більш тонкими методами психологічного впливу. Не правильно говорити, що це погано. Просто так є. Не піддаватися впливу – один з найважливіших аспектів свободи. Природний відбір, тобто виживання більш пристосованих і загибель менш кмітливих, наразі ще ніхто не відміняв. Можуть бути різні форми, але суть одна. Нас на землі вже 7 мільярдів, останнім часом конкуренція за місце під сонцем виросла відчутно, і якщо ми ще цього не зрозуміли, то це або наївність, або, іншими словами, ще одна форма психічної захисту – заперечення очевидних явищ.

Що ж таке свобода? Як функціонує наша будівля? Де ті важелі і кнопки, які дозволять нам змінити нашу картину Світу, відповідно змінивши навколишню дійсність? Відповіді на ці запитання деякі з нас шукають усе життя, і дуже мало тих, хто знаходить, бігаючи по колу, подібно до зашореного коня.

Набуття свободи – це творчість. І, безумовно, наявність у людині творчих якостей – необхідна умова її здобуття. Запитайте в альпіністів, і вони вам скажуть, що до вершини не існує одного шляху. І який шлях оберемо ми з вами, залежить тільки від нас.

Зараз інформації дуже багато. Необхідно знайти саме ту, яка задовольнить нас, просіявши її через сито свого досвіду. Потім перетворити цю інформацію в дію, реалізувавши її. Тоді, можливо, процес доведеться повторити, … якщо вистачить часу. Ця інформація не буде подібна до інструкції. Це скоріше схоже на нотну грамоту, з якої ми складаємо музичний твір. У когось вийде простенька мелодія, а у когось – симфонічний концерт. Ступінь вираження волі теж буває різним.

Наголошу відразу: тут ніхто нікого нічому не вчить. Ці етюди – лише підготовчі нариси. Але навіть якщо вони колись і стануть повноцінними творіннями, навіть тоді їх метою не стане пропагування якогось знання.

Все це написано, як експромт, просто, в якийсь момент захотілося виговоритися, але поруч не виявилося вільних вух, зате під рукою була клавіатура ноутбука. Це, приблизно, як запобіжний клапан у котлі паровоза, з якого, якщо вчасно не випустити пару, зірве кришку або виб’є дно. Не факт, що відомості, які я тут викладаю і які є частиною особисто мого досвіду, стануть у нагоді саме вам. Швидше за все – ні. Але стати маленьким сеґментом майбутньої мозаїки вашого світосприйняття вони цілком можуть. До зустрічі.

(№ 1) Триєдина модель використовується всіма напрямами у психології в різних інтерпретаціях і тлумаченнях, але основний принцип залишається незмінним.

(№ 2) Інстинкт самозбереження – Ерос – в європейському варіанті, Ха – в індійському, Ян – в китайському. На гормональному рівні його представник – тестостерон. Інстинкт прагнення до смерті – Танатос – в Європі, Тха – в Індії, Інь – в Китаї. У гормонах відображається естрогеном.
Це моя особиста інтерпретація вчення про інстинкти. На сьогодні вважаю її однією з найбільш працездатних, такою, що роз’яснює багато заплутаних питань. Безліч інстинктів, відомих нині, відгалужуються від цих двох, як гілки від дерева.

Альбрехт ФЛОЗЕНБЕРҐ