Це продовження серії статей про мексиканські наркокартелі – на сьогодні одних з найбільш впливових злочинних співтовариств у світі. Вони вже давно переросли з дрібних груп контрабандистів у великі добре організовані структури.
Картелі все ще перебувають у стадії воєн за переділ світового чорного ринку і тому їх активність порівняно легше спостерігати й аналізувати, ніж діяльність давно леґалізованих лідерів кримінального співтовариства.

Ciudad Juarez – так називають місто в пустелі на кордоні з Техасом. Це найбільша транзитна комерційна зона між США і Мексикою. Вона також є найбільшою перевантажувальною базою для транспортування наркотиків. Сьогодні тут відбувається війна за переділ сфер впливу між різними злочинними співтовариствами. 2500 осіб було вбито в Хуаресі минулого року. Зараз це населений пункт з найбільшою у світі кількістю убивств і різного роду насильницьких злочинів. За дуже заниженою офіційною статистикою, в місті з населенням 1,4 мільйона на 100 000 населення в рік припадає 157 убивств. У цій статті ми зробимо спробу проаналізувати становище у Хуаресі і зрозуміти, як у наш час, з мовчазного потурання світової спільноти, взагалі може відбуватися подібне варварство.

За оцінками американських експертів безпрецедентний сплеск насильства, який захопив деякі райони Мексики і всі її прикордонні зі США міста, має свої аналоги й укладається у певні схеми. Подібне вже відбувалося в Чикаго і Нью-Йорку за часів «сухого закону», в Палермо та Медельїні, де ґанґстерські війни взагалі явище перманентне. Усі ці процеси, як би страхітливо вони не виглядали, мають свої закономірні спади і підйоми. Експерти стверджують, що після 4-5 років хвиля насильства починає спадати, а Мексика зараз перебуває на її піку … Єдине, чого не можуть передбачити ці експерти, – як довго триватиме пік цього тренду. Взяти, наприклад, такий історичний приклад як Тридцятирічна війна в Європі (1618-1648), який ніяк не вкладається у п’ятирічний цикл американських науковців. Занадто багато факторів залучено до цього феномена. Переплетення і конфлікт економічних, історичних, національних та багатьох інших інтересів перетворює мексиканський синдром у воістину гордіїв вузол. Зате єдине, що можна з упевненістю і безпомилково передбачити, то це те, що ґанґстерська війна в Мексиці – найкровопролитніша за всю історію – не вщухне доти, поки буде відповідати економічним інтересами великого фінансового бізнесу і політики та поки так звані «експерти» різних напрямів будуть навішувати макарони на наші широко відкриті, а головне – довірливі вуха.

Якось недавно я дивився американський документальний фільм «Королі мафії» про мексиканські наркокартелі. Там були озвучені погляди поліції, спецаґентів, журналістів на мексиканську проблему. І там були такі кадри – митний термінал. Величезна маса машин. Метушаться митники із псами. І все це у супроводі дикторських коментарів: «Щорічно американо-мексиканський кордон перетинає близько 250 мільйонів осіб. Ніякі навіть високотехнологічні митні структури не в змозі проконтролювати таку кількість людей і техніки. Чиста математика говорить про те, що, якщо трафікант кине свій вантаж на удачу в будь-яку з машин, що перетинають кордон, навіть особливо не маскуючи його, то в 9 випадках із 10 він пройде непоміченим». Далі диктор продовжував: «Контрабандисту не обов’язково підкуповувати всю митницю, йому достатньо купити одну зміну і спокійно провозити все, що йому необхідно». Мабуть все це так і може бути, і пересічний американський обиватель повірить у те, що у хвороби, в першу чергу, треба лікувати симптоми, а не причину, але ми з вами – не американські обивателі і тому підемо далі.

Майкл Рупперт – колишній поліцейський офіцер, 20 років пропрацював у Лос-Анжелеській поліції у відділі по боротьбі з наркотиками і нині, за власним визначенням, – незалежний журналіст-розслідувач. На сьогодні є президентом компанії «Колапс Нетворк Інкорпорейтід». Дослідник, публіцист, частий гість програм Проґресивної радіомережі. Майкл Рупперт займався дослідженням участі ЦРУ в наркотрафіку протягом 23-х років. 1996 року він скликав прес-конференцію, де виступив із звинуваченням ЦРУ в організації і торгівлі наркотиками. Звичайно, можна було б засумніватися щодо психічної повноцінності Рупперта, понавішувати на нього ярликів і сказати, що це все маячня. Але тоді, як бути із чинним сенатором і мільярдером Джоном Кері?

Сенатське розслідування, здійснене ним у квітні 1986 року, довело, що державні персони, які постачали озброєння повстанцям Сан-Сальвадора, були залучені до постачання наркотиків до Америки. І найчастіше відразу кілька державних організацій знали про те, що відбувається. Кері стверджує, що постачальники наркотиків часто використовували американські військові транспортні літаки для перевезення кокаїну на територію США.
Загальна довжина кордону між США і Мексикою становить 3200 кілометрів. Прикордонний люд в усі часи і у всіх країнах жив із контрабанди. У Мексиці починали з транспортування віскі в епоху сухого закону, далі, з появою попиту на канабіс в 30-х роках минулого сторіччя, зайнялися марихуаною, а по закінченні другої світової війни, після знайомства американських солдатів з морфіном, швидко набили руку на транспортуванні героїну. Зараз повний прайс-лист із надання послуг мабуть займе цілу журнальну сторінку.

Звідки виник такий феномен як Хуарес – місто, звідки скопіював праобрази своїх героїв американський режисер Квентін Тарантіно? Щоб зрозуміти це, нам треба перенестися на кілька тисяч кілометрів південніше, у штат Сіналоа (Sinaloa). Гірська, поросла лісом, місцевість. Безліч дрібних ранчо і надзвичайна бідність місцевого населення. Клановий порядок місцевої соціальної структури породив тут своєрідний менталітет і відносини, які можна коротко сформулювати двома словами – закон джунґлів. Це не означає, що тут часто відбувається свавілля. Зовсім ні, просто люди там живуть у системі координат, відмінній від тієї, що може собі уявити європеєць. Прикладом могла б слугувати бесіда 4 фермерів, озброєних гвинтівками М-16, випадково почута мною в місцевому барі. Там, попиваючи мічеладу і пиво, вони обговорювали абсолютно невинне питання – поїздку в сусіднє місто за пресом для витискання масла. На одну хвилину мені здалося, що я потрапив на військову раду індіанців або в ґенеральний штаб, де розробляється майбутня військова операція. Розглядалися питання стратегії і тактики, альтернативи, варіанти виїзду, можливої ночівлі і багато всього такого, про що середньостатистичний європеєць ніколи б не подумав. І все це відбувалося без найменшої пози, зовсім буденно і було приправлено специфічним, але чудовим мексиканським гумором.

Американське управління по боротьбі з наркотиками називає штат Сіналоа парком Юрського періоду. Лише на територіях, зайнятих військовими частинами, підтримується видимість закону. У решті реґіонів дотримуються культу «зловісно зеленого Ісуса» (Jesus Malverde) – патрона штату. Ще його називають нарко-святий або ангел-покровитель бідних. Уже понад сто років там поклоняються цьому захиснику контрабандистів і наркотрафікантів. У зловісно зеленого Ісуса є храми, зображення у вигляді ікон і різних фіґурок. Йому моляться, ставлять свічки, йому дякують у разі вдалої операції. Штат Сіналоа є найбільшим світовим виробником марихуани і героїну. Саме з нього походить більшість відомих мексиканських трафікантів. Ось троє з них.

Ернесто Фонсека Карріло (Ernesto Fonseca Carrillo) 1942 року народження, псевдонім «Дон Нето» (Don Neto) – один із трьох шефів і співзасновник картелю «Гвадалахара» (Guadalajara). Свою діяльність розпочав на початку сімдесятих років ХХ століття в Еквадорі з транспортування марихуани і героїну. Перший використовував для цього авіацію. Деякі вважають його ідейним натхненником і засновником сучасної мексиканської мафії. Рідний його дядько – Амадо Карріло Фуентес (Amado Carrillo Fuentes) – був наставником і вчителем Фелікса Ґайарда. Винайшов і пустив в оборот слово «наркотрафік». Після свого арешту 7 квітня 1985 року запропонував за своє визволення виплатити зовнішній борг країни, який на той час складав 57 мільярдів доларів.

Рафаель Каро Кінтеро (Rafael Caro Quintero) 1952 р. н. – шеф і засновник «Гвадалахари», один з найзнаменитіших наркотрафікантів Мексики. Був заарештований за звинуваченням у вбивстві аґента США з Управління по боротьбі з наркотиками (DEA Drug Enforcement Administration) Енріке Камара Салазара (Enrique Camarena Salazar) і його пілота Альфреда Авеляра (Alfredo Avelar) 4 квітня 1985 року. Енріке тоді виявив у горах Сьєрра-Мадре найбільшу у світі плантацію марихуани. Нерозумно було б припускати, що про таку титанічну плантацію, яку було видно з усіх супутників і на якій працювало коло 7000 культиваторів, нічого не було відомо спецслужбам обох країн. Фактично аґента американських спецслужб ліквідували за мовчазного потурання влади. На сьогодні Рафаель Каро Кінтеро відбуває довічне ув’язнення.

Міґель Анхель Фелікс Ґайард (Miguel Ángel Félix Gallardo) 1946 р.н. на прізвисько «Хрещений батько» (Padrino) – колишній аґент нині скасованої федеральної судової поліції, який працював охоронцем у тодішнього губернатора штату Сіналоа Леопольда Санчеса Селіс (Leopoldo Sánchez Celis), одного з політичних покровителів Фелікса Гайарда. Фелікс – один із засновників картелю «Гвадалахара», останній з «могікан» із першої десятирічної декади. Заарештований 8 квітня 1989 року. Після його арешту картель припинив своє існування, розпавшись на дві частини – картель Сіналоа (Cártel de Sinaloa) з базою в Куліакане штат Сіналоа, який контролює західну частину країни, і на спільноту Тіхуана (Cártel de Tijuana), яка має свої інтереси на північному заході.

Як латинь є матір’ю багатьох європейських мов, так і ці троє вихідців із Сіналоа стали батьками сучасної мексиканської злочинності, давши поштовх таким відомим контрабандистам із клану Сіналоа, як племіннику дона Нето – Амадо Карріло Фуентес (Amado Carrillo Fuentes), який розпочав зі звичайного вирощування марихуани та завершив свою кар’єру лідером найбільшого картелю Хуарес. На думку американського управління по боротьбі з наркотиками (DEA) він був найбільшим наркотрафікантом 90-х років минулого сторіччя. При правлінні Амадо половина наркотрафіку між Мексикою та США припадала на частку картелю Хуарес, який займався постачанням кокаїну у США. Товар транспортував у Боїнгах-727, які належать його власній авіакомпанії, за що йому було дано прізвисько «король неба» або «небесний джентельмен» (señor de los sielos). Про розміри його операцій говорить такий факт: 29 вересня 1989 року у прикордонному місті Сільмар поліцією була виявлена 21 тонна кокаїну на суму понад 7 мільярдів доларів, а також ящики з 10 мільйонами готівкою. Вантаж належав тоді ще відомому лише у вузьких колах Амадо Карілло.

Тут також воює за контроль над територією Хоакін Гузман Лоєр (Joaquin Guzman Loera) на прізвисько Малюк (El Chapo), який народився у бідній родині виробників марихуани. Він не вміє читати, проте є лідером наймогутнішого картелю в Південній Америці, відомого як картель Сіналоа. На сьогодні це найбільш розшукуваний злочинець на американському континенті і найбільший з наркотрафікантів середньої ланки у світі. Він один стоїть за більшістю злочинів у Мексиці, пов’язаних зі сферою трафіку наркотичних речовин.

Можливо ви запитаєте, чому на ієрархічній драбині ділки з багатомільярдними статками, нажитими на продажі наркотиків, розташовані лише посередині? Для відповіді на це складне запитання треба писати окрему книгу, і обсягу цієї статті нам для цього явно не вистачить, але, якщо вам цікаво, то про це ви зможете прочитати у наступному числі журналу.

Santana