Вершки для відводу очей
У Каліфорнії живуть надзвичайно темпераментні грабіжники. Вирішивши пограбувати банк, вони роблять це негайно, не відкладаючи грабіж ні на хвилину. Каліфорнієць, про якого йдеться, так запалився ідеєю швидкого збагачення, що побіг грабувати банк без буд-якої підготовки, не взявши із собою навіть маски.
Розуміючи, що його можуть впізнати, він купив у супермаркеті балончик зі збитими вершками і намастив собі обличчя.
Працівники банку оцінили такий дотепний спосіб маскуватися і реготали так, що просто були не в стані виконати вимоги ґанґстера. А ще, як на зло, вершки починали стікати, відкриваючи світу справжнє обличчя злого ґенія.
Злодій почав панікувати і кинувся до виходу, але вершки залили йому очі, і він, не втрафивши у двері, врізався у товсте скло поряд з ними. Від удару злочинець-ориґінал втратив свідомість і пролежав посеред банку до приїзду поліції.
Коли поліцейські прибули, їм довелося розганяти працівників банку, які фотографувалися з непритомним злодієм – на пам’ять.

Раб звички
Мешканець Ростова вийшов із в’язниці і вирішив «зав’язати». Трьох строків вистачило йому, щоб переосмислити власне життя та зійти з кривої доріжки. Про це він зізнався братанам, з якими святкував своє звільнення.
На радощах він гуляв, аж доки не пропив усі гроші.
Цей прикрий факт з’ясувався, коли рецидивіст сів у таксі, щоб доїхати додому.
«Братуха, почекай, я зараз вернуся з баблом», – сказав він таксисту, який підвіз його під будинок.
Хитаючись під впливом випитого, наш герой подався у свою квартиру, але, замість грошей, узяв пістолет. Як він потім пояснював – випадково, за старою звичкою.
Побачивши таксиста, від довго не міг згадати, навіщо вийшов з дому. Підказав пістолет, який він тримав у руках. Погрожуючи зброєю, клієнт відібрав у таксиста всю виручку і подався у ґенделик по сусідству з домом – догулювати.
Коли приїхала міліція, він був дуже п’яним і дуже розгубленим і все повторював коронну фразу Шури Балаганова з твору Ільфа та Петрова «12 стільців»: «Я не хотів. Я машинально!»