Записки веселого патологоанатома

Про однокласників

Коля завжди був таким. Скажеш йому, що не прийдеш до нього в гості, так він сам до тебе заявиться, ще й шуму наробить. От я ж йому говорив, що на зустріч однокласників не піду, так він сюди до мене приїхав. Правда сьогодні він тихий. Дивно на нього дивитись, спокійного такого. Лежить собі, накритий простирадлом… Коля, Коля, і тут ти мене дістав… докладніше »

Про діаспору

У мене з’явився постійний клієнт – Василь. Другий місяць разом. Мої послуги специфічні, одноразові. Скористався і – на небо. Три дні, ну, тиждень і – вперед ногами, в останню путь. Але цей чолов’яга не поспішає. І гріхи тут ні до чого. Кажуть, на небо гріхи не пускають. Не тільки. Тепер я знаю ще одну перепону – родичі з діаспори. докладніше »

Остання вистава

Театр – це не мій клієнт. Театр ніколи не помре. Помирає, помирає, і все ж ніяк не відійде. Це я про наш вітчизняний театр. У цивілізованій країні театр живе і не кашляє. Наш кашляє, хрипить, корчиться у конвульсіях, але…, як багата тітка, – на зустріч із Богом не поспішає. докладніше »